Про це на своїй стоніці у ФБ повідомив журналіст Микола Савельєв.
Ігор Коцюруба, біографія (Вікіпедія
Народився 11.09.1965 р. на Луганщині в сім'ї репресованих, що поверталися з заслання на Галичину.
З 1989 року бере участь у громадській діяльності.
1982 — закінчив СШ № 10 м. Червоноград.
1983 — закінчив СПТУ № 67.
1983–1985 військова строкова служба в Афганістані.
1985 — поступив в Львівський політехнічний інститут на інженерно-економічний факультет.
1989 — став головою Студентського Братства Львівського політехнічного інституту та секретарем Студентського Братства Львова.
1989 — за політичну активність виключений з ЛПІ, згодом поновився в інституті, який закінчив в 1996 році.
Весна-осінь 1990 — акції протесту Студентського Братства що призвели до відставки ректора ЛПІ Гаврилюка. Безстрокове голодування за знесення пам'ятника Леніна у м. Львів. 1989–1992 — один з організаторів та безпосередній учасник переважно всіх акцій протестів на Галичині. Неодноразово затримувався правоохоронними органами, та притягався до адміністративної відповідальності.
1989 — учасник голодування за легалізацію УГКЦ (Москва,
Арбат).
1989 — активний учасник в УВА (Українські Ветерани Афганістану), встановлення березового Хреста на Лисій горі у Львові на пам'ять загиблих в Афганістані львів'ян.
З 1989 — один з організаторів і в подальшому голова Студентського Братства ЛПІ та секретар Студентського Братства Львова.
1989 — один з організаторів та безпосередній учасник відбудови перших пам'ятників Українським Січовим Стрільцям на горі Маківці, та Ключі. Під час відкриття пам'ятника УСС на горі Ключ у липні 1989 року, перший в Україні підняв червоно-чорний прапор, з яким в серці йду по сьогодні.
1989 — спорудження та відкриття пам'ятника на могилі УСС в Олеську.
1989 — відновлення меморіалу УСС на Янівському цвинтарі.
1989 — делегат на 1-й установчій з'їзд Народного Руху України від Студентського Братства.
1989 — один з делегатів від України на з'їзд «Антибільшовицького блоку народів» у Талліні.
1989 — один з організаторів та безпосередній учасник створення української делегації для поїздки в Вільнюс на підтримку акцій протесту щодо річниці «Пакту Молотова-Рібентропа».
1989 — один з організаторів,
учасник хору та вертепу Студентського Братства, з яким виступав по Галичині та Україні.
1990 — спорудження і відкриття пам'ятника дивізійникам «Галичини» в Ясенові.
1990 — спорудження на Янівському цвинтарі пам'ятника на могилі розстріляних фαшиcτами 28 членів ОУН, серед яких, міністр Уряду Ярослава Стецька, Андрій Пясецький.
1990 — насипання козацької могили в Брацлаві (Вінницька область).
1990 — один із організаторів і в подальшому співголова «Революції на граніті» в Києві, що призвела до не підписання «союзного договору» та відставки Уряду Масола, також прийняття Закону про проходження військової служби громадянами України на території України.
1990 — учасник установчого з'їзду Української Народної Партії, що відбувся в Юрмалі (лідер партії — Приходько).
1991 — один з організаторів та безпосередній учасник спротиву діям «ГКЧП», в подальшому один з безпосередніх «ліквідаторів» міському та обкому КПСС у Львові та всіх пам'ятників тоталітарної епохи.
1991- один з ініціаторів та в подальшому заступник голови об'єднаних студентських організацій України (Союз Українського Студентства).
1991 — один з засновників СНПУ, в подальшому один з керівників Служби Безпеки партії.
1992 — один з організаторів та в подальшому співголова 2-го студентського голодування на Майдані Незалежності в Києві.
1994 — балотувався на посаду мера м. Червоноград (переміг в 1-му турі, результат штучно скасований владою).
1994–1998 — депутат Львівської Обласної Ради від м. Червоноград
Одним з основних здобутків своєї діяльності вважє те, що очолювана ним комісія зняла основного «лікаря — хабарника по силікозу» та головного лікаря Червоноградської лікарні.
2000 — учасник акцій протесту «Україна без Кучми».
2004 — «Помаранчева революція», комендант наметового містечка на Хрещатику, безпосередньо Ющенком та Тимошенко нагороджений медаллю революції «Разом нас багато, нас не подолати».
2011 — один з організаторів Ради громадських організацій Львівщини, в подальшому делегат на установчу конференцію Народної Ради України, член Координаційної Ради Народної Ради України від Львівщини.
Брав активну участь у «Революції на граніті» у жовтні 1990 року у Києві та був її співголовою наметового містечка. 11 жовтня 1990 року він серед інших взяв участь у прес-конференції керівництва наметового містечка, а пізніше на ІІ зборах Народного Руху виголисив заяву молодіжних оргвнізацій[3]
У 2004 році під час Помаранчевої революції був комендантом наметового містечка на Майдані та був членом громадянської кампанії «Пора!»[4]
Активний учасник Революції Гідності. Навесні 2014-го деякий час очолював «Правий сектор» у Львівській області. Згодом очолив афганську сотню і зайнявся люстрацією посадовців, котрі себе скомпрометували під час Революції Гідності.
Був головою Української ветеранської організації та членом Народної Ради України.
Фото - Роман Балук/ZIK
