Львів

Битва за Львів очима київських політологів

3 лип•Діло

І я готую текст про першого кандидата, який першим розпочав свою кампанію. Однак, поки готую, прочитав думки львівського політтехнолога із київською пропискою і свого доброго товариша Олександра Антонюка щодо “цікавої і запеклої битви за Львів”, яка нас очікує восени. Якщо коротко: не погоджусь. І ось чому. 1. Про те, що посилатись на цифри “Соцису” – це вводити себе і свого читача в оману. Про це я вже писав і повторюватися не буду. Реальніші цифри я теж вивів: користуйтесь і не дякуйте. Для мене важливіше, щоб люди оперували достовірною інформацією. 2. Застосовувати банальну арифметику для підрахунку електоральних симпатій апріорі не можна. Тому говорити, що Олег Синютка матиме потенційних 28%, якщо Руслан Кошулинський зніме свою кандидатуру на його користь, теж не правильно. 3. Руслан Кошулинський, як ідейний соціал-націоналіст, не може просто взяти і зняти свою кандидатуру на користь головного порохобота області. Навіть якщо його про це слізно проситимуть Кривецький, Козловський чи навіть сам Тягнибок. Оскільки, знявши свою кандидатуру, він поставить під великий сумнів проходження до міськради своєї партії,

а це йому точно його однопартійці не пробачать. 4. Навіть, якщо припустити, що Кошулинський піде на такий самовбивчий крок, то звідки у всіх така

впевненість, що інші ідейні націоналісти підуть на вибори і віддадуть свої голоси Синютці? А звідки така впевненість, що вони не віддадуть свої голоси іншому націоналісту – Михальчишину? Як на мене, то свободівців і інших націоналістів (тим паче, якщо вони вихідці із їхньої ж партії) поєднує набагато більше, ніж свободівців і порохоботів. Та й з іншого боку, якщо голоси Кошулинського відійдуть до Михальчишина, то питання проходження у другий тур Синютки взагалі під великим знаком питання. Тоді саме Михальчишин має найбільш реальні шанси позмагатись із Садовим один-на-один. 5. Ніколи не повірю у те, що Синютка готовий обміняти посаду голови Львівської обласної ради, на якусь бутафорну підтримку у першому турі будь-кого з кандидатів. Навіть якщо на його користь знімуться усі кандидати, то він ніколи не погодиться комусь віддати обласну раду. Бо виборці партії “Європейська солідарність” просто не зрозуміють, якщо партія,

яка найімовірніше отримає найбільшу підтримку в області, комусь подарує посаду керівника обласної ради. Та й для чого Синютці сильна політична постать на посаді голови облради? Для чого йому там Кошулинський чи Ганущин, які мають своїх політичних амбіцій більше, ніж сам Синютка? Такі політики йому там не потрібні з однієї причини. Для Синютки обласна рада і її майбутній виконком – це додатковий плацдарм. Якщо йому не вдасться перемогти на виборах у Львові, то завжди можна стати очільником виконкому Львівської облради, який матиме ті ж повноваження, що й нинішня ОДА, але не підпорядковуватиметься Києву. Виконкомом керуватиме виключно обласна рада, тому там потрібний вірний, слухняний і безамбітний голова, яким легко зможе керувати Олег Синютка. 6. Не розумію також впевненості у тому, що Кошулинський і його партія обов’язково потраплять до Львівської обласної ради. Зважаючи на те, як соціал-націоналістів в облраді нинішнього скликання почав гнобити інший представник порошенкової партії – Ганущин, то їхнє потрапляння до обласної ради наступного скликання є дуже сумнівним.

Таким же сумнівним виглядає і те, що Синютка зможе через коліно переламати половину обласної ради, щоб ті віддали свої голоси за свободівця. 7. Не вірю також, що буде серйозна боротьба між Садовим і його опонентом у другому турі за голоси кандидатів, які до цього другого туру не пройшли. Як на мене, то виборці Зінкевича, Рущишина, Юринець, Веремчука, Верещук і навіть Гірняка, про якого забули і “Социс”, і Сашко Антонюк, розподіляться пропорційно. Хтось проголосує за Садового, хтось за його опонента, а більшість просто не піде голосувати в другому турі. 8. Найважливіша боротьба розв’яжеться ще напередодні першого туру. І це буде боротьба за тих 25% виборців, які точно підуть на вибори, але ще не визначились за кого голосувати. Це ті, про кого знову ж таки забув “Социс” і чомусь забув Сашко. І переможе в битві за цього виборця той, хто найбільш грамотно прокомунікує у найближчі місяці.

Читайте ще