У львівському соборі святого Юра зберігся унікальний дзвін XIV століття: що про нього відомо

Найстаріший дзвін Архикатедрального Собору Святого Юрія Побідоносця у Львові — це унікальна памʼятка українського ливарництва XIV століття.

На фейсбук-сторінці Собору опублікували 10 найцікавіших фактів про нього:

1. Найстаріший дзвін Архикатедрального Собору Святого Юрія Побідоносця у Львові (𝟭𝟯𝟰𝟭 року відливання) — це унікальна памʼятка українського ливарництва XIV ст., а також найбільший в Україні зі збережених давніх дзвонів, що його й досі використовують за призначенням.

2. Дзвін заввишки 85 сантиметрів (з короною), нижній діаметр 71 сантиметр, вага – 415 кілограмів. Якісно відлитий, укладений у добрих пропорціях.

3. На вінці дзвона – рельєфний напис у два рядка: «Въ Лѣ Sωмθ [6849 року] сольѧнъ бы колоколъ сиї Стому Юрью при кнѧзи Димитріи игумєномъ Євьфимьємъ». Дата відливання дзвона показана від «сотворіння» світу, як тоді було заведено. Переведення її на порядок літочислення від Різдва Христового здійснюється шляхом зменшення років на 5508 (6849 – 5508 = 𝟭𝟯𝟰𝟭 рік).

Найстаріший святоюрський дзвін (1341 року відливання). Фото 1888 року. Автор невідомий.

4.

Часто найстаріший Святоюрський дзвін називають «Дмитро», бо він був відлитий за правління великого князя Дмитра-Любарта Гедиміновича, від імені якого у той період Львовом керував боярин Дмитро Дедько.

5. Ближче до середини плаща дзвона у косому рядку у зворотній послідовності літер зроблено напис від руки «А писалъ Скора Ѧковъ». Літери цього напису менші й пласкіші, аніж у головному тексті. Ніяких оздоб, окрім двох горизонтальних валиків, на дзвоні немає.

Найстаріший святоюрський дзвін (1341 року відливання). Фото 1894 року. Автор невідомий.

6. Український мистецтвознавець Павло Жолтовський логічно довів, що Яків Скора є не лише автором напису, як до того вважалося, а й майстром-відливником, опонуючи таким чином польському дослідникові К. Бадецькому, котрий автором дзвона вважав німця, а сам дзвін чисто німецьким. Для підкріплення своєї тези про відливника Скору П. Жолтовський наводить конкретні приклади.

7. Аналізуючи написи на дзвоні, П. Жолтовський зазначає, що вислів «а писал Скора Яков» «є авторським підписом людвісаря (ливарника) Якова Скори, безсумнівно,

галичанина, бо це прізвище ще й тепер поширене в західних областях України; існує також село із назвою Скорики Підволочиського району Тернопільської області». Пояснюючи наявність помилок у тексті та непрофесійний характер написів, П. Жолтовський відзначив: «Скора, вправний майстер-ливарник, про що свідчить досконале формування та відлив, не міг так досконало володіти письмом, як книжники того часу. Цим пояснюються деякі помилки в тесті та непрофесійний характер написів. Слід ще пояснити, чому підпис Скори вилито у зворотному порядку і в такому місці, де на дзвонах написів не вміщують». На думку дослідника, це сталося тому, що майстер не смів поставити своє ім’я поряд з іменами князя та ігумена. «В сирій формі він свого підпису не зробив, а коли форма підсохла, вирізав цей напис на випадковому місці, може, поспішно, про що свідчить нерівність рядка, а також прямий, а не зворотний спосіб написання напису… Літери цього напису менші, ніж у головному тексті, і значно плоскіші».

8. Отож, хоч існують різні думки з приводу авторства Якова Скори, безспірним є те, що Святоюрський дзвін відлитий у Львові українськими ливарниками,

про що свідчить словʼянський текст, як офіційно відлитий на дзвоні, так і виконаний від руки.

9. Незважаючи на малу мистецьку вартість найстарішого Святоюрського дзвона, уже в XVII ст. його вважали історичною памʼяткою. Зокрема, його історичну цінність добре розумів єпископ Йосиф Шумлянський. Третього липня 1685 року він видав відповідне розпорядження, яким зобов’язував своїх наступників шанобливо ставитися до цієї пам’ятки: «А же дзвін на дзвіниці тутешній старожитний під титулом князя руського Дмитра за ігумена Євтимія року від сотворения згідно з руським календарем 6849 відлитий, а тепер у цьому році літ у собі триста сорок і чотири має, старинність цього місця показує, тоді щоб в особливій зоставав охороні і дзвонити у той дзвін не буде годилося, хіба на урочисті свята, також потреби якоїсь, зокрема погребової, однак за дозволом моїм і по мені наступних єпископів».

Фото: Архикатедральний Собор св. Юрія

10. На початку ХХІ століття, унаслідок зношення ременя, на якому висіло било дзвона 𝟭𝟯𝟰𝟭 року, воно впало. Після цього для цієї світової памʼятки дзвоновідливництва виточили нове серце, дещо довше від попереднього. Це сприяло кращому збереженню дзвона, на якому попереднім билом було вибито значні пошкодження.

Незважаючи на свій поважний вік — 𝟲𝟴𝟬 років — найстаріший Святоюрський дзвін продовжує виконувати свою найголовнішу функцію — він кличе людей до Бога.

Підписуйтесь на наш Telegram. Ми цінуємо ваш час, тому надсилатимемо лише ті матеріали, які справді варті вашої уваги.