Львів

У Львівській мерії розповіли деталі пожежі унікальної Гуцульської ґражди у Шевченківському гаю. Відео

6 лют•Вголос

Як повідомила директор департаменту розвитку Львівської міської ради Наталя Бунда, згоріла історична хата Гуцульська ґражда.

Share to facebook Share to twitter Share to telegram Share to viber



За її словами, працівники музею проводили обхід території о 23.30. Але нічого підозрілого не помітили.

Проте о 02.14 було зафіксовано пожежу. На місце викликали працівників ДСНС. На жаль, пожежа знищила весь

Гуцульська ґражда – це замкнутий двір середини ХІХ століття з села Криворівня Верховинського р-ну Івано-Франківської області.

Цю унікальну архітектурну пам’ятку перевезли до музею у 1970 році.

Вона є зразком замкнутої забудови, в якій за глухою загорожею, захищена від різних сторонніх впливів і небезпек, розташувалась хата, господарські будівлі та викладене кам’яними плитами подвір’я. З вулиці за зрубом загорожі видно лише дахи будівлі. Саме ізольованість садиб гуцульських сіл (хати розкидані по схилах гір далеко одна від одної) й особливості ведення господарства зумовили такий тип захисту житла. Загублена в горах, далеко від інших жител така оселя була надійним прихистком від хижих звірів чи непроханого гостя.

Це одразу відчуваєш, зайшовши всередину.

Житло – це дві кімнати, розділені сіньми – «хоромами» (дотепер збереглася на Гуцульщині ця давня назва). Ліва кімната була робочою, тобто сім’я замешкувала її влітку і взимку, а права – святковою. Справа і при тильній стіні хату охоплюють прибудови – хліви («притули»), в яких утримували овець. Хліви утеплювали житлові приміщення, захищаючи їх від холодних вітрів і вологи, а вівцям, відповідно, йшло тепло від людського житла. Водночас при зимових гірських заметілях доглядати за тваринами так було простіше – в сінях хати був вхід у хліви.

Таку ж функцію (захистити вхідні двері хати від дощу чи високогірної хурделиці) має невелика прибудова при сінях – «підсінє», («черсак»), утворений продовженням даху хати. Пологий дах, критий драницями, плавно спадає на прибудови-хліви. Стіни кімнат всередині гладкі, відшліфовані до блиску, тобто тут так добре припасовані вінці зрубу, що навіть не потребують додаткового ущільнення мохом.

В інтер’єрі хати власне конструкції належить головна роль – ідеально рівні стіни, невеликі вікна і двері,

сволок і гряди, які творять узгоджений ритм, – ця досконало оброблена деревина є своєрідною складовою декору житла. З цим органічно поєднуються традиційні меблі – широкі лави, врізані в зруб, оздоблені різьбленням мисник, полиці, стіл і ліжко. Взагалі тут кожна найпростіша ужиткова річ: коновка, масничка чи сідло, прикрашені різьбою або випалюванням. Інтер’єрне наповнення цього гірського «оседку» є підтвердженням того, що гуцули були неперевершеними різьбярами, ліжникарями, майстрами чудових керамічних, шкіряних та металевих виробів. Традиційні керамічні тарілки і миски відомих гуцульських майстрів декорують стіни під образами в обох кімнатах, на кілочках висять ткані торбини – «дзьобні» і «бесаги», шкіряна сумка («ташка»), вишукано оздоблена металом.

Жердки над ліжками, які виконують роль своєрідних відкритих шаф, захоплюють колоритністю викладених на них ліжників, вишиванок, сукняних та вовняних елементів одягу. В коморі, котра прилягає до правої кімнати (власне з цієї кімнати її можна зачинити ключем-жердкою) складені сувої полотна і сукно, висить сезонний та святковий одяг,

серед якого з вишуканим декором весільні – архаїчна біла гугля і «манта», та велика скриня на одяг. Напроти цієї комори розташовується господарська будівля – кліть (комора), котра Г-подібно примикає до житла. У цій кліті зберігали продукти в бербеницях і бочках – зерно і борошно, бринзу і гуслянку, вуджене сало та м’ясо, складали різний посуд (скіпці, маснички, берівки, дійниці, коновки, корита і миски), зокрема, й сезонного призначення, наприклад – пасківники («дорінники»), кошик .

Перед кліттю розташувались об’ємніші господарські знаряддя – ніжна ступа ХІХ ст., і велика терка. Під навісом вздовж зрубної загорожі стоять сани, ручний візок і вертикально закріплений камінь – точило.

Аби розібрати та перевезти цю хату, робітникам довелось виготовити четверо масивних саней.

Нагадаємо, як повідомляв «Вголос», цієї ночі у Шевченківському гаю згоріла дерев’яна хата.

ІА "Вголос": НОВИНИ

Читайте ще