Вона простояла 150 років у селі Криворівня Верховинського р-ну Івано-Франківської обл. І майже 50 років – у Музеї народної архітектури та побуту імені Климентія Шептицького.
«Вголос» вирішив дослідити чи можна було б уникнути цієї трагедії. Адже втрата двохсотлітньої ґражди – стала трагедією для багатьох львів’ян.
Share to facebook Share to twitter Share to telegram Share to viber
За кордоном такі хати на зиму консервуютьІван Дуб очолював музей у 2007-2008 роках. Згадує, що місто тоді фінансувало тільки зарплату працівників і незначні потреби музею.
Він згадує, що гуцульська ґражда була однієї з найгарніших та добре збережених хат.
«Одна півґражда в музеї згоріла ще наприкінці дев’яностих. Її потім намагалися відновити, але так і не відновили. І ось ця – хороша і гарна була», - каже він.
За його словами, ґражда була покрита ропою. Цю ропу возили колись з Борислава і просочували нею деревину.
Іван Дуб також розповів, що всі вартісні експонати в музеї зберігаються у фондосховищах.
«У нас працював світлої пам'яті Марко Юліанович Гаврилюк. Він все тримав у фондосховищах і намагався мінімум експонатів давати на хати.
І то – тільки влітку і під розписки. У хатах могли бути старі ліжка, столи та ліжники», - говорить колишній директор музею.
Щоправда, в ґражді були деякі експонати. Але навіть аби їх вкрасти, то це треба було спланувати та постаратися. Хоча ще років 15 тому точну кількість експонатів у музеї, мабуть, не знав ніхто.
За словами Івана Дуба, музей купив спеціальну комп’ютерну програму аби облікувати фонди.
«Ми чітко не знали що у нас є. Ми знали, що має бути десь близько чи понад 60 тисяч експонатів. Але що саме – не знали. Каталогізація була у величезних гросбухах, писана від руки», - згадує він.
Однією з причин загоряння поліція та пожежники вважають те, що в ґражді співробітники палили пічку, аби не змерзнути.
Іван Дуб каже, що за кордоном в аналогічних музеях просто неба такі старі хати зачиняють та консервують на зиму: на вікнах ставлять дві шибки, зачиняють двері та зашпакльовують всі діри. А навесні відкривають, мажуть і готують до нового сезону. Так, приміром, чинять у скансені у польському місті Сянок.
«У них нема такого, що у кожній хаті сидить доглядач.
Там на всю експозицію є два доглядачі на один регіон. А у нас в музеї кожна хата має доглядача. Він вимушений там сидіти, попри те, чи це зима, чи літо, чи холод, чи ні», - говорить він.
За словами колишнього директора, всі хати у музеї мають печі, тому що їх перевезли разом з печами. Але такого, аби доглядач напалив на ніч пічку, аби на ранок було тепло, він відкидає. Тому що ці старі дерев’яні хати не довго тримають тепло. Ймовірніше, на його думку, до хати залізли безхатьки або хтось інший та запалив пічку.
«Щастя, що ще церква не згоріла», - зауважив він.
У міста ніколи коштів для музею не булоЗаввідділу Інституту релігієзнавства музею релігії у Львові Микола Бандрівський зауважив, що проблеми музею розпочалися, коли його передали з підпорядкування області у підпорядкування міста.
«Охорону зняли одразу, як тільки його перевели із обласного у міське підпорядкування. Коли ще Музей архітектури і побуту перебував у віданні управління культури ОДА, то все більш-менш і з охороною і з фінансуванням, було нормально», - згадує він.
Іван Косачевич очолював музей з 2008 до 2013 року.
Втомившись випрохувати у міста кошти на потреби скансену, він наприкінці 2012 року звернувся до комісії з питань культури, історико-культурної спадщини, духовного відродження та засобів масової інформації Львівської облради з проханням переведенням музею в підпорядкування Львівської облдержадміністрації. Після цього Іван Косачевич не довго пропрацював на цій посаді.
Колишній директор говорить, що за його керівництва доглядачі хат не палили пічки взимку. Це заборонялося саме з огляду на можливі пожежі.
«Взимку музей мало працює. Відвідувачів мало», - каже він.
Але Іван Косакевич зізнався, що в часи, коли він там працював, таки згоріла хата в секторі Гуцульщині. Вона була невеличка і не така цінна як ґражда. Причин загоряння та винних тоді не знайшли.
«То було літо. Ми проводили розслідування: загоряння було зсередини. Були версії, що вночі туди залізли люди для романтичного побачення. Або ж хтось з відвідувачів кинув недопалок. Була тоді спека, тому могло загорітися», - каже колишній директор музею.
Те, що хтось міг зумисне підпалити, він виключає.
А щоби такого більше не сталося,
за його словами, треба мати кошти для обробки деревини спеціальними речовинами, для доброї охорони, для відеокамер та для освітлення.
Він згадує, що з бюджету для музею виділяли кошти на зарплати, на якусь виставкову діяльність та на певні реставраційні роботи.
«Щороку ми складали перелік того, що нам потрібно. Але у міста завжди не було коштів», - говорить Іван Косакевич.
При цьому зарплата наукових працівників музею була мізерною. Якщо музею під час сезону вдавалося заробити якісь кошти, то їх скеровували на премії працівникам, які працювали там за копійки.
Колишній директор музею зізнався, що його аж серце защеміло, коли він почув про трагедію у музеї. Але передбачає, що вона, на жаль, повториться. І все – тому що його фінансують за залишковим принципом.
Шевченківський гай охороняє шість муніципалівЧерез день після пожежі в.о. керівника Музею народної архітектури та побуту імені Климентія Шептицького Михайло Закопець розповів, що охорона музею обходить територію раз в три години.
За словами голови депутатської комісії з фінансів та планування бюджету Львівської міської ради
Наталі Шелестак охороняє музей муніципальна варта. Саме на її послуги з бюджету міста виділяють кошти.
«Досі ми виділяли музею кошти на всі їхні потреби. Вже кілька мільйонів гривень «зарили» у будівництво їхніх споруд», - зазначила вона.
Що стосується муніципальної варти, то близько 5 млн гривень з бюджету виділяють їм за охорону міських лікарень та стратегічних місць, включаючи Шевченківський гай.
Наталя Шелестак передбачає, що зараз музей в особі управління культури прийде до депутатів просити кошти аби врятувати інші хати від долі ґражди. Але коштів у бюджеті – нема.
«У нас зараз запланованих витрат на мільярд гривень більше, ніж є коштів в бюджеті. Я не знаю з чого виділити погорільцям», - говорить вона.
Виконувач обов’язки директора ЛКП «Муніципальна варта» Володимир Данилюк розповів «Вголосу», що на зміну заступає шість осіб.
«Парк має 54 гектари. Працівники муніципальної варти патрулюють територію, обходячи територію. Є схема патрулювання», - каже він.
Тієї ночі, за його словами, пожежу помітив мешканець, який живе неподалік. Проте те, що на території щось горить, муніципали дізналися вже як приїхали пожежники.
Нагадаємо, як повідомляв «Вголос» коло гуцульської ґражди почали будувати криївку. Очікувалося, що її урочисто відкриють до Дня Незалежності України. Але дозволів на це будівництво керівництво музею не має.
ІА "Вголос": НОВИНИ
