Львів

Зниклі у вогні: історія втрачених пам’яток Шевченківського гаю

11 лют•Гал-info

У ніч на 6 лютого у Музей народної архітектури та побуту у Львові імені Климентія Шептицького сталась страшна біда – внаслідок пожежі вогнем була знищена унікальна гуцульська ґражда. {{1}}

Редакція Гал-інфо звернулася до керівництва Музею з проханням надити інформацію про пам’ятки народної архітектури, які були втрачені на території скансену.

Отже, за весь час існування Музею вогонь знищив 9 пам’яток архітектури. Найбільше із них було втрачено у 80- 90-х роках ХХ ст.

Зокрема, у 80-х роках згоріли три об’єкти сектору «Буковина», які походили із с. Топорівці Новоселицького району Чернівецької області:

Хата – була перевезена в Музей 1977 року і закуплена за 500 крб.

Стайня-комора кінця ХІХ ст.– перевезена у 1978 р. (150 крб. Вартість будівництва – 1 327 крб.)

Курник кінця ХІХ ст – перевезений у 1978 р. (вартість – 50 крб).

У 80-х роках втрати зазнав і сектор «Гуцульщина». Вогонь знищив кузню середини ХІХ ст. із с. Красноїлля Верховинського району Івано-Франківської області. До Музею вона потрапила у 1972 р. Її придбали у Колгоспу ім. Ілліча за 800 крб.

У 90-х роках втрати продовжились.

Цього разу вогонь знищив три об’єкти із сектору «Львівщина»:

Хата з с. Боратин Бродівського району Львівської області 20-х рр. ХХ ст. Її безкоштовно передало до Музею у 1980 р. правління колгоспу «Правда». Згоріла у 1990 році.

Оборіг (сільськогосподарська споруда для зберігання сіна або збіжжя. Має вигляд стріхи на чотирьох палях) на садибі з с. Боратин Бродівського району Львівської області. Об’єкт не був оригінальним. Його звела музейна будівельна бригада. Вартість робіт становила 150 крб. Згорів разом із хатою.

Стодола з с. Сілець Сокальського райну Львівської області, яка датувалася першою половиною ХХ ст. Придбали її за 700 крб і перевезли до Музею у 1976 році.

У 2004 році згоріла хата з с. Гусний Велико-Березнянського району Закарпатської області. Датована другою половиною ХХ ст. Хату придбали за 2500 крб, а в Музеї вона перебувала з 1976 року.

Чергова втрата у секторі «Гуцульщина» сталася у 2012 році. Внаслідок підпалу згоріла хата з м. Верховина (присілку Слупійка) Івано-Франківської області. Датована другою пол. ХІХ ст. Хата у Музеї перебувала з 1973 року і була придбана за 2200 крб.

У 2017 році знесли хату із с. Шилівці Хотинського району Чернівецької області (споруджена наприкінці ХІХ ст.), яка експонувалася в секторі «Буковина». У 1988 році хату перевезли до Музею, але так і не встановили повністю. Музейники пояснили своє рішення про демонтаж так: «Оскільки ця споруда була глинобитною і перевезти оригінальні стіни до Музею було неможливо, то від самого початку вони були реплікою. Ця хата ще з радянських часів так і не була завершена та не стала частиною експозиції. Стан її був аварійний і небезпечний для відвідувачів музею».

[[379923]]

{{2,3}}

У ніч на 6 лютого 2022 року, внаслідок пожежі, Музей втратив один із найкращих зразків народної архітектури гуцулів, яким була ґражда – цілий унікальний архітектурний комплекс середини ХІХ ст. зі с. Криворівня Верховинського району, збудований за принципом фортеці, яка мала б захищати господарство та мешканців від сильних вітрів та диких звірів.

{{4,5}}

Варто додати, що кілька років тому охорона Музею запобігла страшній трагедії. Невідомий зловмисник намагався підпалити унікальний господарський комплекс – хату з с. Вербовець Косівського району Івано-Франківської області, яка датується кінцем ХІХ століття. Неподалік від хати знайшли пляшки із легкозаймистою сумішшю. Схопити зловмисника тоді не вдалося.

{{6,7}}

Щодо питання електрифікації Музею та встановлення протипожежної сигналізації, то це питання почали вирішувати лише із приходом до Музею колишнього директора Романа Назаровця. За час його перебування на посаді розпочали роботи з електрифікації музейних об'єктів. До цього часу лише два музейні об'єкти були електрифікованими – церква з с. Кривки та хата із с. Тухолька, яка розмішена неподалік від входу до скансену.

Читайте ще