Мощі Святого Валентина знаходяться на Львівщині, в церкві Різдва Пресвятої Богородиці, що в Самборі. Двері до головного храму Самбора були відчинені сьогодні протягом цілого дня, щоб кожен охочий міг прийти помолитись та попросити заступництва у святого Валентина. До Самбора мощі святого Валентина потрапили понад 260 років тому. “Є записи в церковних книгах, що мощі святого великомученика Валентина були привезені до нашого храму 13 травня 1759 року. Відтоді вони завжди були в цьому храмі – їх ніде не вивозили, не ховали”, – каже настоятель собору отець Богдан Добрянський. Саркофаг із нетлінними рештками святого супроводжувала грамота з Риму – вона, як і сургучні печаті на скриньці, зникла в радянські часи. Через скло саркофага можна побачити частину черепа, окремі кістки та предмет, схожий на камінь (можливо, з гробу святого в Римі), а також капсулу з миром Архівні документи в Римі свідчать, що святий Валентин був покровителем Перемисько-Самбірської єпархії. Отець Богдан наголошує, що Святий Валентин – це, в першу чергу, священномученик і, звісно, приходити просити його заступництва можна і треба не лише 14 лютого,
і не тільки у сердечних справах. Хто він, святий Валентин? За одною з легенд – це християнський проповідник, якого посадили у Римську в’язницю за віру і невдовзі засудили на страту. Сидячи під вартою, Валентин закохався у сліпу дівчину, дочку в’язничного наглядача. Завдяки своїм медичним знанням зцілив дівчину від сліпоти. За іншою версією, сліпа дочка тюремника сама закохалася у Валентина. Той як священик, що дав обітницю безшлюбності, не міг відповісти на її почуття, але в ніч перед стратою (ніч проти 14 лютого) прислав їй зворушливий лист, який підписав «Твій Валентин». За церковною легендою, християнський священик Валентин, жив у римському місті Терні за часів імператора Клавдія II Готського. Є відомості, що, поруч з основним покликанням, Валентин займався природничими науками та медициною. Войовничий імператор Клавдій нібито вважав, що сім’я заважає солдатам воювати за імперію і видав закон, яким забороняв воїнам одружуватися. Валентин, незважаючи на цей указ, продовжував таємно вінчати всіх охочих. За це наприкінці 269 року його заарештували, перевезли до Риму й ув’язнили під охороною офіцера, прийомна донька якого була сліпою. Священик оздоровив її, а опісля навернув до християнства батька й цілу родину. Довідавшись про це, імператор наказав відтяти йому голову, що й сталося 14 лютого 273 року. “Мощі святого Валентина – це не амулет, це набагато глибше. Це вміння вчитися в інших у того ж святого Валентина, який захищав права подружжя”, – додає настоятель отець Богдан.