Це слово смакують, вимовляючи, наші бійці, волонтери, звичайні громадяни. Воно подобається дітям. І його вчаться вимовляти іноземці.
А також українські господині згадують давні рецепти паляниць своїх мам, бабусь та прабабусь.
Share to facebook Share to twitter Share to telegram Share to viber
Отож, аби приготувати паляницю, треба взяти скисле молоко або кефір. Якщо нема й цього, то теплу воду можна трошки закислити оцтом або цитриною.
Борошно добре просіюємо, змішуємо з чайною ложкою солі та чайною ложкою соди. уди вливаємо скисле молоко, кефір або закислену теплу воду. Додаємо трошки олії. Все замішуємо і даємо трохи постояти. Тісто має бути приблизно таким, як місимо на пампухи.
Потім ділимо тісто на невеличкі балабушки. Можна розплескати у долонях, можна розкачати качілкою.
Кожну паляничку викладаємо на суху гарячу пательню і обсмажуємо з двох боків.
У моєму дитинстві були такі пічки з залізною поверхнею, які палилися дровами. У нас це називалося – шпор. На такий шпор викладалося з десяток паляниць. І вони дуже швидко випікалися.
Ще не так давно у хлібних крамницях Львова можна було придбати чіабату. Була вона з томатами, з травами, з сиром та іншими лігумінами. Так ось, це і є українська паляниця. Тільки обізвана була маркетологами по заграничному.
Читайте також у «Вголосі»:
В боях з рαшиcτськими окупантами загинув мешканець Турки Микола Жданянчик
Як поводити себе на блокпосту
Підприємців, які завищують ціни, покарають за законами воєнного часу
ІА "Вголос": НОВИНИ