За три тижні війни Львів прийняв більше 200 тисяч переселенців. Хорова школа і хорова капела «Дударик» стала однією з перших, хто розпочав приймати переселенців. Керівник капели Дмитро Кацал каже, їхній прихисток святого Миколая став таким собі перевалочним пунктом, де люди деякий час перебувають та їдуть далі.
«Ті, хто не задіяні у Збройних Силах, територіальній обороні чи у волонтерстві на території Львова, працюють тут. Ми зустрічаємо людей, вони в нас перебувають, опікуємося ними, одягаємо, годуємо. Це є така перевалочна база, бо вони рухаються далі – хто за кордон, хто під кордон», – каже Дмитро Кацал.
Приймати біженців були готові ще до того, як у місті це почали централізовано організовувати. Лише за 8 годин вдалося зібрати стартовий набір речей, щоб відкрити хостел для тих, хто рятується від війни. Самі ж учасники «Дударика», зауважує його керівник, були зібрані та загартовані. З початком війни жоден з учасників не виїхав за кордон.
«Цій війні передували майдани. Наше суспільство, в тому числі дудариківське, загартоване в цьому контексті. Відповідно,
часу на оговтування особливо не було. Щодо біженців й того, що нам доведеться їх приймати, ми вже на другий день зрозуміли. Відразу почали роботу – облаштували в захристіях сховища, почали носити воду. Ми оголосили про те, що будемо це робити ще до того, як наша влада почала централізовано цим займатися», – каже Дмитро Кацал.
Сьогодні частина учасників хорової капели займається волонтерством, хтось пішов у тероборону. Допомагають тим, хто прибуває до Львова, також чимало гуманітарної допомоги відправляють в області, де відбуваються активні бойові дії. Наразі прихисток святого Миколая вже прийняв більше 50 сімей з різних міст України, які опинилися під обстрілами.
Хорова капела «Дударик» існує у Львові понад 50 років. Керівник Дмитро Кацал додає, що поки все ще певним чином дивно усвідомлювати, що маємо таку реальність. Попри те, в нас обов’язково все буде добре, бо ми – українці, і з нами бог.