Втратила сина, зятя і сама загинула на війні. Історія психолога полку «Азов» Наталії Луговської із Червонограда

Радіо Свобода

ЛЬВІВ ‒ 77-річна Параскевія Висоцька з Червонограда на війні втратила у 2018 році 23-річного онука Юрія Луговського, а 3 травня цього року 51-річну доньку Наталію Луговську. Кількома днями раніше, 21 квітня, загинув, захищаючи Україну, і чоловік онучки ‒ Олексій Ластович. Усі вони служили у полку «Азов». Тіла Наталії та Олексія досі залишаються на «Азовсталі» у заблокованому Маріуполі.

Радіо Свобода відвідало матір Наталії Луговської.

Параскевія Висоцька запрошує порозмовляти у кімнаті доньки. Раніше це був власний куток онука Юрія. Тут усе залишилось, як за життя Наталії та Юрія: робоче місце, книги, прапор полку «Азов» із словами вдячності Юрієві від побратимів. Лише побільшало фотографій. Дві поруч у рамках ‒ доньки і внука.

«Юрчик на фотографіях ще такий маленький. А цю, Наталочки, сусіди зробили і принесли мені на День матері. Вона людина, яка прожила життя для людей. Не змирилась із тим, що Юри нема і казала, що вона в хлопцях «Азову» бачить свою дитину і мусить їм допомагати. Працювала у Соснівці реабілітаційному центрі для поранених і відстоювала хлопців, яких у чомусь обділяли чи яку довідку не видали довго. Вона потім жила війною. Вона дбала про героїзм свого сина. Так затужила і поїхала в «Азов». Дуже дбала про мене, не кожна дитина так, надто дбала», ‒ розповідає Параскевія Висоцька.

Онук пані Параскевії ‒ Юрій, снайпер «Баррет», після участі в Майдані у 2014 році одразу вирушив на Донбас ‒ захищати територіальну цілісність України. Обороняв Маріуполь. А у 2018-му він загинув від кулі снайпера під Водяним на Донеччині. Його мати від самого початку війни була волонтером, купувала військову амуніцію, збирала і возила допомогу бійцям, зокрема і синові. Не припиняла допомагати побратимам Юрія і після його смерті. Закінчила курси військової психології і долучилась до полку «Азов».

«Вона мені подзвонила пізно ввечері. Ніколи не було дзвінка від неї так пізно. І каже, що в Маріуполі. Як? Чого там пішла? Почула від неї, що забрали туди весь штаб. Я просила не йти, бо її донька була вагітна. Наталю, одумайся, просила. Але вона відповіла, що так не зробить, бо то її хлопці і їх не покине. І все, по мові. Я більше не чула від неї дзвінка, а це два місяці, з Маріуполя. Вона писала до Тані, щоб мене заспокоїла, що все добре і тримаються», ‒ говорить Параскевія Висоцька.

Загинули обоє в Маріуполі на «Азовсталі»

Тетяна – онучка пані Параскевії і дочка Наталії. Її чоловік – Олексій – був прикордонником, а потім перевівся до «Азову». Історія їхнього знайомства і кохання почалась на Львівщині. Олексій пішов воювати у перший день повномасштабної війни ‒ 24 лютого. На той час Тетяна була на останніх місяцях вагітності з третьою дитиною. Її матір Наталія і чоловік Олексій разом потрапили у заблокований Маріуполь. Наталія Луговська працювала медиком, психологом, допомагала у роботі штабу.

21 квітня Наталія Луговська написала рідним і повідомила в соціальних мережах, що Олексій загинув і завжди буде для неї сином. Того ж дня контузію отримала і Наталія. А 3-го травня – теж загинула. Її онук народився у Запоріжжі вже після її смерті.

«Я знала її впертість, її характер, якщо вона чогось захоче, то мусить того добитись. Вона свідомо знала. Їх же ж два рази збирали і просили жінок переодягатись у цивільний одяг і виходити, що не рахуватимуть їх зрадниками. Вона сказала: «Я до кінця з хлопцями. А хто, як не я?!» Юра теж пішов за велінням совісті, його ніхто не тягнув воювати. Таня мені повідомила, що мама загинула, що вибігла жінка і оголосили обстріл, і Наталя побігла по неї. А друга версія, що їх засипало», ‒ говорить Параскевія Висоцька.

Наталія Луговська в останньому повідомленні до колеги, мера Червонограда Андрія Залівського просила його опікуватись мамою, розуміючи, що не повернеться.

«Вона мене просила подбати про маму. Я розумів, що ситуація складна, знав про її травми, які Наталя зазнала. Для мене це обов’язок допомагати пані Параскевії. Ми познайомились із Наталею, коли загинув її син. Це була її особиста трагедія. Вона відчувала поклик, що треба допомагати азовцям. Трагедія сім’ї Наталії Луговської, яка загинула, загинув її син і зять, символізує трагедію України, боротьбу за майбутнє держави», ‒ каже Андрій Залівський.

За життя Наталія Луговська просила міську владу одну з вулиць Червонограда назвати іменем її сина Юрія. Це прохання виконають. Іменем захисника назвуть одну з найбільших вулиць міста.

Щомісяця, 9 числа, вже п’ятий рік поспіль, Параскевія Висоцька приходить до могили внука Юрія. Власне 9 березня він загинув. Жінка приносить вишневі троянди, як її просила донька. На могилі онука завжди горить вогонь у лампадці.

Тіла Наталії та її зятя Олексія залишаються на «Азовсталі». Російські військові не дозволяють їх евакуювати.

«Отут лишили їй місце. Прошу Бога, щоб тіло привезли і її поховали в ногах Юрчика. Я глибоко у думках, підсвідомо розуміла, що вона не повернеться, бо не поступиться своїм переконанням», ‒ говорить Параскевія Висоцька.