Виставка малюнків «Святкова повсякденність» відкрилася в майстерні-галереї Oreshek (Буніна, 12). До 13 жовтня тут можна побачити твори одеської мисткині, яка працює під псевдонімом Victoria Palma. Для Вікторії (це її справжнє ім’я), як і для будь-якого художника, мистецтво є засобом пізнання світу, зазначив відомий одеський живописець Сергій Бєлік. Вона відмінно малює, й ококожного глядача в першу чергу зупиняється на серії чоловічих портретів в корсетах та мереживі(пеніси, однак, напоказ). Є філософські роботи з серцем, що бьється в розпанаханій грудній клетці, є м’яка еротика та нестандартні типажі, про котрих художниця охоче розповідає.«Намальований олівцем лицар – «Нарцис» із проекту «Соціальна мережа», - каже Вікторія. – Багато хто з наших жінок шукає собі супутника в віртуальному світі, потрапляючи в певну пастку. Готуючись до цього проекту, я під ніком переписувалася з різними чоловіками, менібули цікаві їхні тексти та образи. При цьому я однозначно розуміла, що один з них пише и тюрми, намалювала його з кількою в руці та назвала «Квітнем», оскільки це була квітневелистування.
А «Травень» - такий весь із себе педант, вся його натура проявилася в листуванні, імені захотілося намалювати, захистити таким чином жінок, котрі довіряють словам, не проникаючи до суті. Думаю окремо показати всю «Соціальну мережу», а тут представленіроботи, об’єднані передусім тим, що це графіка». Практично всі малюнки створені за два останні роки, доповнені буквально чотирма аркушами 2016-17 років, є автопортрет 2020 року.«Розкадровка моїх сюжетів не містить лінійності, а є фіксацією спостережень, - зізнається художниця. - Для мене повсякденність – це мої спостереження, те, що мене сповнює й надихає. Моя техніка, моя пластика більш чи менш однородні, я насправді почуваюся вічною ученицеюта скромна. Мені подобається заглиблюватися, я люблю цей світ. Мистецтво дає захист тапродовжує молодість. Хочу ще займатися кіно, писати сценарії». Цікаво було б побачити фільм з акторами в корсетах! Не можна сказати, нібито Вікторія втілюєсвій ідеал чоловіка: «Поки я його ще не втілила, та й немає у мене такого ідеалу, є тількиобрази. В житті такий ідеал є, але в творчості це не відбивається.
Частіше у мене виникаютьзнеособлені персонажі. А на корсети мене надихає чоловічий балет, колективи з різних країн світу, де танцівники виступають у костюмах та партіях балерин. Це дуже цікаво: корсети на них виглядають куртуазніше, ніж на жінках! Я тут виступаю в якості фетишиста, вуайєриста,милуюся пластикою тіла, танцями (колись я теж танцювала), милуюся анатомією, тим, як цяанатомія прикрашена. Малюнок, творчість в цілому якраз і мають прикрашати. Академічне зображення стає цікавим тоді, коли його митець може незвичайно вбрати, своєрідно подати».Дійсно, куртуазні танцівники часом дають такий приголомшливий ідеал жінки, моделі жіночоїповедінки, вишуканості! А реальні баби часто запускають себе, речуть суцільні вульгарності та матюки. Гендерна мерехтливість входить у моду! Нічого страшного в цьому нема, вважаєВікторія, кожний має право вибору, і починати краще з розглядання картин відповідного змісту. «У мене є робота під назвою «Еволюція бінарності», там показано це примірювання таневизначеність, миготять образи від бомжа до нарциса, - посміхається мисткиня. - І там немаповсякденної, середньостатистичної людини, я хочу, аби вона була з нами й дивилася на «оцеось», на цю еволюцію збоку: потрібна вона йому, не потрібна».Автор - Ірен Адлер, фото Володимира Андреєва та Олександра Синельникова
