Красивих барвистих павичів можна побачити у селі Яськи Одеського району. А вирощує їх у себе птахівник-любитель В’ячеслав Сухий. Ще у його господарстві є фазани, декоративні курочки та навіть ставок із золотими рибками. Чоловік називає це своїм захопленням для душі. Допомагає йому у всьому дружина, разом вони доглядають за пташиним міні-царством та зробили зі свого подвір’я куточок живої природи.
Про це повідомляє Біляївка.City.
Розпочалося все близько семи років тому, розповідає В’ячеслав. Саме тоді у його господарстві з’явилася перша пара павичів. Але перед тим чоловік розібрався, які умови їм потрібні, чим харчуються. Все-таки це екзотична птиця і перше, що спадає на думку, — вона потребує особливого догляду. Однак, за словами господаря, павичі не такі вже й вибагливі, як ми думаємо.
Перше, що він зробив, це побудував пташник та просторий вольєр, щоб у птиці було достатньо місця для вигулу. Адже загальна довжина дорослого павича з хвостом може сягати до трьох метрів.
«У їжі ці птахи невибагливі. Раціон такий самий, як у курей, основна його частина — це зернові культури, — пояснює пан В’ячеслав. Головне, щоб було вдосталь місця, затишок, сухо та без протягів»,- зазначає В’ячеслав.
Сьогодні у чоловіка мешкає дві пари павичів, вид називається індійський. Його особливою рисою є яскраве забарвлення та розкішний віялоподібний хвіст, завдяки якому за павичем закріпився імідж одного з найкрасивіших птахів.
Цікаво, що таким королівським хвостом можуть похвалитися лише павичі-самці. У дівчат їх немає, та й забарвлення у них набагато скромніше — попелясто-коричневе. Оперення самців навпаки вражає насичено синіми, смарагдовими, рудими кольорами.
«Однак і самці такі красиві не цілик рік, — зазначає чоловік. — Своїм хвостом він хизується лише у шлюбний період, коли тепло. А ближче до осені це шикарне хвостове пір’я відпадає».
«Взимку поступово відростає нове, щоб навесні самець з’явився перед дамами у всій красі. Причому він не просто розкриває хвіст, а трясе ним, щоб привернути увагу дівчат. Мої павичі між собою живуть мирно. Поводять себе інтелігентно, як благородні птахи», — розповідає В’ячеслав.
Відтоді, як чоловік почав вирощувати цих екзотичних птахів, пройшло близько семи років. І за цей час вони дали своє потомство. Одна самка, каже він,
несе близько 5-7 яєць за сезон та висиджує пташенят так само, як курка.
«Щоб у павичів з’явилося гарне пір’я та довгий хвіст, має пройти півтора-два роки. До цього часу вони мають таке ж забарвлення, як самки», — пояснює господар.
Окрім павичів, у господарстві чоловіка є декоративні міні-курочки, а також не менш красиві, ніж павичі, — алмазні та золоті фазани. Самці-фазани відрізняються дуже красивим пір’ям та яскравими кольорами, звідти й така назва. Для них на ділянці теж є свій окремий вольєр.
На запитання, що його мотивує займатися такими екзотичними видами птиці, чоловік відповідає, що це захоплення для душі та краси. На Одещині він знайшов своїх однодумців, птахівників-любителів, які живуть у селі Мирне та Кулевча. Це можливість обмінятися досвідом, порадами та потомством.
Таке захоплення пана В’ячеслава підтримує його дружина Рита. Вона допомагає йому опікуватися домашнім господарством. І теж зазначає, що екзотична пташка — це не забава, а відповідальність, постійна турбота та любов. Якщо людина до цього не готова, то краще не братися, щоб не нашкодити живій істоті.
А декілька років тому господарі облаштували на своєму подвір’ї власний міні-ставок з золотими рибками, які плавають там цілий рік.
За словами чоловіка, особливість цього виду рибок у тому, що вони легко переносять низькі температури і можуть зимувати у штучній водоймі. Лише обов’язково потрібно встановити компресор, щоб насичувати воду киснем. А в сезон — там квітнуть лілії.
«Ідея із садовим ставком належить чоловіку, а я допомагала її втілювати, — підсумовує дружина. — Ми все у житті робимо удвох, як ті мурахи. Саджаємо квіти, доглядаємо за господарством, робимо ремонт. Лише я жартую, що він майстер, а я — підсобник»
