По дорозі чую щось на кшталт суперечки:
– Це просто мокрий сніг.
– Ні, це сніг з дощем!
– Чи дощ зі снігом?
– Люди не сваріться! Це мокрий дощ та трошки снігу
«Мокрий дощ» сподобався, люди посміхнулися – вже добре.
Хоча людей на вулицях мало. Так, тільки у справах. Хтось з парасольками, хтось – «якось так обійдеться».
Але ж є й такі, хто вийшов подихати свіжим (ну дуже свіжим!) повітрям. Зазвичай це люди похилого віку. Йдуть собі потихеньку, наче погода «нормальна», і ніякого «мокрого дощу та трошечки снігу».
– От би тільки мороз не вдарив. От буде весело, якщо всі ці калюжі замерзнуть...
– Йду, думаю: життя є життя. Таке робиться. Он повітряна тривога може знов пролунати, а ми з тобою про погоду...
Таки краще б тільки про погоду... Навіть таку мокру погоду, як на початку календарної весни, яка таки трохи образилась на зиму, що вже минула.
Тримаймося!..
Фото авторки
