Уряд розпочинає нову спробу продажу Одеського припортового заводу (ОПЗ). У понеділок, 1 вересня, відбудеться засідання аукціонної комісії, на якому визначать дату проведення аукціону з приватизації. Раніше, 26 серпня, Кабмін затвердив умови продажу 99,6% акцій ОПЗ. PG нагадує сумну історію ОПЗ.
Як збираються продавати ОПЗ у 2025 році
ОПЗ є одним з ключових об'єктів великої приватизації. У грудні 2024 року уряд розпочав підготовку до продажу його державного пакету акцій.
Кабмін встановив стартову ціну аукціону на рівні 4,49 млрд грн. Зазначимо, що ця ціна на аукціоні не враховує додаткових зобов'язань, які впливають на реальну вартість активу.Основні умови продажу державного пакету акцій АТ «Одеський припортовий завод»:
- збереження основних видів діяльності підприємства протягом п'яти років;
- здійснення інвестицій у сумі не менше 500 млн грн протягом п'яти років;
- погашення заборгованості із заробітної плати та перед бюджетом протягом року;
- погашення протягом п'яти років простроченої кредиторської заборгованості;
- забезпечення соціальних гарантій працівникам підприємства;
- дотримання вимог природоохоронного законодавства.
Що собою являє Одеський припортовий завод
Одеський припортовий завод – один з найбільших хімічних комплексів України, який до війни виробляв аміак і карбамід (добриво та сировина для добрив), орієнтуючись на експорт.
Будівництво ОПЗ розпочалося у 1974 році в атмосфері «розрядки», за фінансування американського бізнесмена Арманда Хаммера, «великого друга СРСР».
Підприємство розпочало діяльність у грудні 1978 року. У 2000–2009 роках виробничі потужності заводу розширили та модернізували.
Природний газ є основною сировиною для ОПЗ, він споживав його близько 2 млн куб. м на добу.
Завод працював з серпня 2019 по вересень 2021 року в рамках давальницької угоди з «Агро Газ Трейдинг». Пізніше НАБУ і САП викрили злочинну схему отримання коштів через постачання газу на ОПЗ, яку очолював колишній глава Фонду держмайна Дмитро Сенниченко.
Восени 2021 року ОПЗ припинив роботу на тлі високих цін на газ.
З початком повномасштабного вторгнення підприємство працювало частково, забезпечуючи киснем і азотом критичні потреби, а також виконуючи функції портового хаба.
Остання спроба запустити завод була в 2024 році. ОПЗ провів тендер на закупівлю природного газу, в якому перемогла компанія «Укрнафтогазбуріння». Однак завод пропрацював менше двох тижнів, що було пов'язано з низкою причин: позначилися труднощі реалізації виробленого аміаку, невдала спроба виробництва карбаміду і відсутність газу у постачальника.
У серпні 2024 року ОПЗ перепрофілювали на перевалку зернових (завантаження їх на судна), що стало єдиним джерелом доходу підприємства.
Наприкінці червня 2025 року під час ворожої атаки під удар потрапила перевалка ОПЗ. Складські приміщення зазнали значних пошкоджень.
«Ми були змушені призупинити операції з перевалкою. Це було особливо прикро, оскільки удар стався незабаром після завершення тендерного процесу з обрання оператора на маркетинговий рік», – сказав в.о. голови правління – директор ОПЗ Юрій Ковальський.
У 2024/25 маркетинговому році на ОПЗ було перевантажено близько 638 тис. т зернових. З них 625 тис. т кукурудзи та 12,7 тис. т сої.
На сайті ФДМУ зазначено, що загальна площа земельних ділянок ОПЗ: у використанні – 252,
4 га та в оренді – 67,9 га. На кінець березня 2025 року на підприємстві працювало 1484 штатних працівники.
Історія спроб приватизації ОПЗ
У липні 2009 року Фонд державного майна України за підтримки тодішньої прем'єр-міністерки Юлії Тимошенко ухвалив рішення про приватизацію ОПЗ шляхом продажу 99,6% акцій. Однак приватизації не відбулося, оскільки у вересні того ж року Конституційний суд заборонив її.
Одночасно в 2009 році підконтрольна Ігорю Коломойському компанія «Нортіма» стала переможцем конкурсу з продажу 99,6% акцій ОПЗ за 5 млрд грн. Однак конкурсна комісія відмовилася визнати компанію переможцем через «занижену ціну» і підозру учасників конкурсу в змові, тому його визнали таким, що не відбувся.
У 2016 році ОПЗ двічі виставляли на продаж: спочатку в липні за стартовою ціною 13,2 млрд грн, а потім у грудні за зниженою ціною 5,2 млрд грн, проте обидва рази безрезультатно.
Іноземні інвестори не були зацікавлені в участі в аукціонах з приватизації ОПЗ через велику заборгованість підприємства перед Ostchem Дмитра Фірташа і судові позови від компанії «Нортіма» Ігоря Коломойського.
Перспективи приватизації ОПЗ у 2025 році
У 2009 році структури Коломойського виклали за ОПЗ $625 млн. У 2019 році незалежний оцінювач встановив ціну ОПЗ в $54 млн, тобто за 10 років вона впала в 12,5 раза. Зараз уряд чомусь хоче мінімум $110 млн.
Експерти проєкту «Ціна держави» відзначають, що за цей час підприємство стало боржником структур Фірташа через завищені ціни на газ, тому що поставлений владою менеджмент приймав «потрібні» рішення.
Арбітражний інститут Торгової палати Стокгольма в 2016 році присудив стягнення $250 млн з ОПЗ на користь Ostchem. Верховний суд України вирішив, що ОПЗ може не виконувати це рішення. Але борг нікуди не подівся. «Ці борги і судові тяжби були причиною №1, яка відлякувала інвесторів від приватизації до повномасштабного вторгнення», – вважають в «Ціна держави».
ОПЗ хронічно збитковий: у 2022 році збитки склали 4,3 млрд грн, а у 2024 році – 1,8 млрд грн. Заборгованість із зарплати та податків перевищує 290 млн грн.
ОПЗ перетриманий у державній власності і сьогодні є непривабливим активом, який перебуває в небезпеці через обстріли. Його хіба що купить стратегічний інвестор, але не за таку ціну з такими ризиками і боргами, вважають експерти.
