В Одесі завершився масштабний проєкт цифрового збереження колекції туркменських жіночих прикрас кінця XIX — першої половини XX століття, що зберігається у Музеї особистих колекцій ім. О. В. Блещунова.Музей у співпраці з командою ГО «Піксельовані реальності» створив онлайн-каталог із 32 унікальних артефактів, серед яких є весільні та святкові прикраси, дитячі амулети і обереги, що обов’язкові для повсякденного використання.
«Ця колекція є надзвичайно цінною як для музею, так і для науковців-дослідників цієї тематики у всьому світі. Ювелірні вироби туркменів це не просто прикраси. Кожен предмет є носієм сакрального змісту, стародавніх традицій і вірувань етносу, відображенням естетичних особливостей і уподобань кожного племені. Це тисячолітня традиція, що поєднує покоління та розкриває глибинні зв’язки самобутньої культури», — наголосила заступниця директора з наукової роботи музею, укладачка каталогу Зоя Шинчук.
Унікальна колекція з історією
Колекція туркменських прикрас надійшла до музею у 1989 році за дарчою засновника музею, колекціонера Олександра Блещунова. Вона є винятковою не лише для України, а й для міжнародних дослідників: подібні артефакти рідко зустрічаються навіть у світових музейних зібраннях.
Особливість туркменських прикрас полягає у поєднанні естетики,
статусу та сакрального змісту. Вони служили не лише оздобою національного костюма, а й оберегами, які мали захищати власниць від хвороб, лиха та злих духів. Кожен предмет має власну назву, пов’язану зі значенням і функцією.
Деякі прикраси носили щодня, а інші — лише у визначені моменти життя: вікові зміни, весільні обряди, особливі події. Усі складові оберегів мають символічний сенс та давнє походження.
«Ця колекція є своєрідним літописом туркменської культури і вірувань, історією розвитку національного ремесла. Вона демонструє не тільки художню майстерність ювелірів, а й зберігає духовний код народу», — зазначила головна зберігачка, в. о. директора музею Олена Ільясова.
Рідкісність і наукова цінність
Історія збереження туркменських прикрас драматична. Вироби, створені раніше останніх десятиліть XIX століття, майже не дійшли до наших днів через дефіцит срібла, збройні конфлікти, втрату населення під час завоювань, радянську колективізацію та голод, вилучення срібла у роки Другої світової війни, радянську боротьбу з «пережитками минулого» та заборону приватних майстерень.
Це робить колекцію Одеського музею особливою: кожен предмет є рідкісним свідченням культури, що вижила попри історичні катастрофи.
Дослідження і атрибуція
Цифровізації колекції передувала майже дворічна наукова робота: вивчення спеціалізованої літератури, племінних традицій та вірувань туркменів, символіки у декоруванні національного костюма, пошук аналогів, розробка професійної термінології. В процесі дослідження музейних предметів були визначені точні назви, етнічне походження, час виготовлення і використання, матеріали і технологія створення, функціональне призначення тощо.
Цифровізація: технології та виклики
Колекцію оцифровано з використанням інноваційних технологій, які дозволили відтворити складні ювелірні об’єкти з найвищою точністю:
— Gaussian Splatting — передова технологія реалістичного відтворення світла та фактури у 3D;
— фотограмметрія з макрооб’єктивами для збереження мікродеталей;
— крос-поляризоване світло для усунення відблисків;
— 3D-сканер структурованого світла Shining 3D Pro HD для складних форм і геометрії;
— Polycam — платформа для швидкого створення й публікації високоточних 3D-моделей.
Серед найбільших викликів — робота з тонкими металевими пластинами, прозорими вставками та рухомими підвісками. Команда розробила спеціальні стабілізаційні рішення: музейний віск, прозорі каркаси з оргскла й нові методики кріплення для кожної групи об’єктів.
Доступність для світу
Тривимірні моделі створено у форматах OBJ, FBX та Gaussian Splat. Найближчим часом їх буде завантажено до Реєстру Музейного фонду України та найбільшої європейської платформи культурної спадщини Europeana.
Це відкриє нові можливості для студентів, науковців, реставраторів і широкої публіки у всьому світі: колекцію можна буде досліджувати онлайн, у найдрібніших деталях.
Значення для України і світу
Проєкт реалізований за підтримки Німецького культурного центру «Гете-Інститут» Goethe-Institut у рамках проєкту House of Europe з підтримки цифровізації культурної спадщини. Методологія цифровізації блискучих і прозорих об’єктів, відпрацьована в Одесі, стане основою навчальних матеріалів для 3D-4CH, онлайн-центру цифрових компетенцій для культурної спадщини.
«Оцифрування — це не лише про збереження речей. Це про збереження національної ідентичності, пам’яті багатьох поколінь. Кожен відсканований артефакт є кроком до того, аби культурна спадщина була доступною і зрозумілою людям у всьому світі», — резюмує Зоя Шинчук.
