Понад 100 кілометрів від Одеси, у невеликому селі Кудрявка, де живе менш як 200 людей, Олександр Доброжанський — ветеран ЗСУ, фермер і сировар, заснував крафтову сироварню.Про цеповідомляє «Суспільне Одеса».
Олександр пішов добровольцем на фронт у 2014-му. Коли повернувся після участі в бойових діях, прийняв рішення — залишити життя в Одесі. Попри успішну кар’єру до війни та дві квартири в місті, він обрав спокій і сім’ю.
Його село він називає з гумором «жопа міра». Але саме в цій «кінцевій точці» без транзитного транспорту, де всі знають одне одного, він знайшов внутрішній спокій.
Олександр називає свої сири «брутальними». У його сховищах — близько 2,5 тонни продукту, від копчених сирів на щепі черешні до старих чеддерів, що кришаться, як пармезан.
«Я не знаю, який сир вийде, коли заливаю молоко у каструлю. Відчуваю природу зерна, і на це впливає все — від тиску повітря до настрою сировара», — пояснює він.
Частину рецептур Олександр вивчив у пастухів Каталонії, інші — у Швейцарії, Франції, Італії, Нідерландах.
«Ми варимо всього два типи сиру — твердий і пліснявий. Молоко зранку — сир зранку. Без охолодження, стабілізаторів чи хлориду кальцію. Як це робили 300 років тому», — пояснює сировар.
Попри плани працювати на міста-мільйонники, основними клієнтами Олександра стали села та містечка. А найбільше продаються — плісняві сири.
«Українці — гурмани. Вони розуміють смак. Перший ляпас мені, як людині, яка звикла до аналітики та прогнозування — це те, що плісняві сири розходяться краще за тверді. Другий — це те, що більше продажів не у великих містах, а в маленьких містечках і селах» — зізнається сировар.
