Ганна Константинова – керівниця етноколективу «Седеф» при Городненському сільському історико-краєзнавчому музеї, дослідниця та послідовниця культури та традицій болгарського народу. А ще – майстриня з виготовлення та розпису глиняної іграшки.
Про захоплення Ганни Михайлівни та її неповторні вироби розповіли у Одеському обласному центрі української культури,передає видання «Південь сьогодні».
Далі текст без змін.
Ганна Константинова – живий приклад титанічної відданості традиціям свого народу. Її пращури – болгари, тікаючи від гніту поневолювачів, переселилися на територію Бессарабії далекі 200 років тому, започатковуючи тут своє нове життя, створюючи тут родини, ведучи господарство та побут. Переселення не зламало цих людей, а, навіть навпаки, виховало міцний стержень сили волі та шаленої любові до традицій пращурів, які з покон – віків жили в їхніх душах. На нових землях поселенці настільки міцно об’єднались, що, проживаючи у спільнодії з іншими національностями, все одно продовжують плекати свою рідну болгарську культуру і, неодмінно, пам’ятати своє коріння.
Ганна Михайлівна зі своєю родиною проживає в болгарському селі Городнє Болградського району Одеської області. Вона є не просто носійкою своєї культури. Вона є народною майстринею, дослідницею, зберігачем традицій та наставницею в колі своїх однодумців, односельчан, своїх рідних та для підростаючого молодшого покоління.
Ганна Михайлівна тяжіє до народного мистецтва. Самостійно опанувала мистецтво ліплення з глини, мистецтво розпису. Виготовляє керамічні іграшки, вирощує та розписує декоративні гарбузи. В своїх творах відображає життя та національну культуру свого народу. Кожна керамічна іграшка – неповторний витвір фантазії простої сільської жінки, яка настільки тонко відчуває форму, колір, деталі… До дрібниць! Тут і сніп колосся, зібраного господинею в полі – символи благополуччя і достатку. Тут і кучеряві овечки, яких утримають чи не в кожній болгарській родині. Тут і святий обрядовий хліб, і Великодні кошики. А десь молодь здійнялась за руки у хоро.
Всі герої одягнені в національні костюми – це атрибут кожного Бессабарського болгарина. Її твори передають культуру,
традиції та побут болгарського народу.
Осередком натхнення та місцем сили Ганни Михайлівни є Городненський сільський історико – краєзнавчий музей, у якому вона є керівником етноколективу «Седеф». Ганна Михайлівна, пліч-о-пліч зі своєю донькою Майєю – директоркою музею, проводять низку заходів, під час яких відбувається передача традиційних цінностей від одного покоління до іншого.
Під їхнім дбайливим крилом формується експозиція музею, проводяться захопливі екскурсії, майстер – класи, навчаючи всіх охочих, прививаючи любов до своїх традицій.
Це і ліплення з глини, і традиційна народна гра «Ашик», і народний спів, відтворення обрядодійств та багато іншого. Ганна Михайлівна обдарована, здібна, привітна та щира. Немає людини, яка б до неї не тягнулася. І, маючи в душі вогонь живої традиції, сам по собі, навіть не замислюючись, утворюється живий ланцюг від однієї небайдужої людини до іншої, від малого до дорослого, передаючи знання пращурів – живу ідентичність.
Ганна Михайлівна – той випадок про митця, коли просте захоплення переросло в улюблену справу з масштабним досвідом. Її талант та здібності настільки відточені, що досягли міжнародного визнання. За короткий період творчого шляху Ганна Михайлівна зі звичайного українського сільського середовища сміливо здобуває не тільки всеукраїнське визнання, а й заявляє про себе на міжнародному рівні.
Учасниця численних телепередач, виставок та фестивалів в Україні, Молдові, Польщі, Туреччині та Болгарії, має безліч нагород.
Фото — Одеський обласний центр української культури
