Греко-римська боротьба – один з найуспішніших і найтитулованіших видів спорту в Україні, який десятиліттями формує характер, дисципліну та чемпіонів світового рівня. Навіть у надскладних умовах війни українські борці продовжують тренуватися, перемагати та гідно представляти Україну на міжнародній арені.
До вашої уваги ексклюзивне інтерв’ю зі спортсменами Одеської школи вищої спортивної майстерності «Олімпієць» майстрами спорту України та лідерами молодого покоління української греко-римської боротьби – Павлом Пошутиловим та Іваном Янковським Одеські борці вже є чинними чемпіонами України, переможцями й призерами всеукраїнських та міжнародних турнірів.
Борці розповіли про тренування в умовах війни та блекаутів, роль тренерів, ментальну стійкість, секрети ідеального бійця та шлях до великих міжнародних стартів.
Про шлях у спорті та мотивацію
Як ви прийшли у греко-римську боротьбу і в який момент зрозуміли, що це справа життя?
Іван Це питання було вирішальним. Я в дитинстві був гіперактивним. Батьки вирішували на який вид спорту мене відправити. Точно не контактний,
тому що там трохи відбивають голову. Мені загалом не подобалося битися. І привели мене на греко-римську боротьбу. Я зрозумів, що це вже стане частиною мого життя, коли в мене не стало батька. Він завжди бачив в мені потенціал і хотів, щоб я став олімпійським чемпіоном. З того часу я пообіцяв собі втілити мрію мого батька.
Павло Боротьбою я почав займатися, коли ще не народився. Коли мама була вагітною, мій дядько, який є моїм тренером, вже казав, що народиться майбутній олімпійський чемпіон у боротьбі. Ще тоді не було вибору, чим я буду займатися. В боротьбу я прийшов в шість років. Коли зайшов в зал, то в мене не було страху. На обличчі була усмішка. Мені сподобалось відразу.
Що на сьогодні є вашим головним джерелом мотивації виходити на килим і боротися до кінця незважаючи на надскладну ситуацію в Україні?
Іван: Головна мотивація – дисципліна. З виходом на килим дисципліна допомагає зрозуміти, що ти зробив, скільки тренувань провів. За пройденим шляхом – стоїть пророблена робота. З таким багажем я виходжу на змагання і борюсь.
Павло Це навіть не мотивація,
а ціль мого життя – потрапити на Олімпійські ігри та здобути золото. Це мрія кожного спортсмена. Ця ціль мотивує щодня.
Який поєдинок у вашій кар’єрі став для вас переломним, що дав вам поштовх?
Іван: Це мій тріумф на ЧС до 17 років. Я виграв той ЧС, сподіваюсь, що не останній. Це дало мені розуміння, що вся робота, яку я робив всі роки – не просто так. Якщо докласти трохи зусиль – то я отримаю найвищий результат.
Павло: В мене переломного бою ще не було. Але у 2018 році на турнірі Довбуша у м. Стрий я виборов бронзову медаль, яка стала єдиною для команди. Ця перемога дала мені поштовх.
У місті Ужгород відбувся відбірковий чемпіонат України з греко-римської боротьби серед спортсменів до 23 років, за підсумками якого сформувалася збірна команда для участі у чемпіонаті Європи в Сербії. У своїх вагових категоріях – ви чемпіони. Які емоції від турніру та суперників? Задачі на чемпіонат Європи?
Іван: Дуже багато сил було вкладено на підготовку. Велика подяка тренерам за це. І всім, хто допомагає. Про рівень суперників – було нелегко. Всі борці були дорослішими за нас.
Ми ще молоді та перспективні борці, але стараємося виступати у вищих категоріях.
Павло: Я дуже задоволений результатом, тому що це перша моя медаль на відбірковому чемпіонаті України. Я довго йшов до цього. Конкуренція була серйозною: були призери чемпіонатів Європи, учасники ЧС.
Радий, що у такий складний час, спортсмени створюють таку конкуренцію на внутрішній арені.
Тренування в умовах війни та блекаутів
Як змінилися ваші тренування після початку повномасштабної війни під час повітряних тривог та блекаутів? Як адаптувалися до таких умов? Ви проводите свої тренування на базі ФСТ «Динамо»?
Іван: З часом перейдемо до ФСТ «Динамо»: там постійно є світло, тепло і всі комфортні умови для нашого тренування. У нашому залі перебої зі світлом. Працює генератор і можемо тренуватись без телефонних фонариків. У воєнний стан тренування загартовують. В залі нічого немає, а у когось є все. Такі умови загартовують воїна. Я адаптувався до всього. Якщо постійно говорити, що все погано – то результату не буде.
Павло: Коли почалася війна було складно. Звикати до блекаутів та повітряних тривог було важко.
З часом до всього звикаєш. Це закаляє, немає можливості розслабитися.
Логістика забирає також багато часу у спортсменів в умовах війни, особливо, коли НТЗ проходять за кордоном. Впливає це на вашу форму?
Іван: Один раз я їхав на змагання за кордон, ми стояли на пункту пропуску 8 годин. Коли тобі потрібно притримати вагу і ти дивишся, як в твоїх одноклубників є можливість поїсти, попити, а в тебе немає. Така логістика впливає на психіку. Головне не зламатися психологічно. Це загартовує. Якщо протримаюсь, то все буде добре.
Павло: Було таке, що довго стояли на кордоні по 8 годин. Мені подобається довго їхати. Є час поміркувати, подивитися фільм. Перед змаганнями розслабляє.
Дотримуєтеся ви спеціального харчування? Можете іноді дозволити щось зайве?
Іван: Під час підготовки так. Мені якось треба було набрати вагу. Я їв все, що хотів. Потів зайву вагу з тренерами перекачували з однієї форми в м’язову. Під час стартів дотримуюсь дієти: їм вдома без зайвого. Їм крупи, м’ясо, дотримуюсь балансу між білками та вуглеводами.
Павло: Перед важливими стартами звісно дотримуюсь спортивної дієти.
Потім це має вплив на сутички. А так фастфуд можна дозволити
Ментальне здоров’я та психологічна підготовка
Чи маєте власні методи відновлення після поразок або виснажливих поєдинків?
Іван: Аналітика, підтримка тренерів. Це грає першу роль у разі поразок. Є 2 типи поразок: коли тобі чогось не вистачило або ти програв сам собі через тактичний момент. У боротьбі я програвав сам собі. Якось я оступився, пропустив удар – на емоціях намагався відразу відповісти. Розумієш, що треба прийти в себе, холодно оцінити ситуацію на килимі, оцінити суперників. Найкраще відновлення – оцінка ситуації. А після сутички спокій. По- друге, не зупинятися відразу. Прийняти вітаміни або БЦА.
Павло: Після змагань немає сенсу виграв чи програв. З тренерами робимо аналіз сутичок. Якщо щось добре – то ми вдосконалюємо це на тренуваннях.
Ваші хобі поза тренуваннями та боями
Іван: Всім клубом вболіваємо за «Манчестер Юнайтед». Я обожнюю грати у відеоігри, особливо у футбол. У дитинстві не було фінансової можливості придбати ігрову приставку. А зараз є можливість, тому у вільний час граю.
Павло: Поза тренуваннями люблю гуляти з друзями,
приділяти час родині. Хобі: комп’ютерні ігри, більярд.
Про тренерів та команду
Яку роль у вашому становленні відіграли тренери Віктор Синявський та Олександр Грабован?
Іван: Всю роль. Роль другого батька. В мене немає батька, і вони його замінили. Весь свій час вони проводять з нами. За стільки років ми вже стали фактично їх дітьми.
Павло: Це не просто люди, які нас тренують. Це моя родина вже. В усьому допомагають, навчають мене та виховують.
Які головні принципи вони вам прищепили вам як спортсменам і особистостям?
Іван: Завжди залишатися людиною у будь-якій ситуації. Яким би ти не був класним спортсменом – треба залишатися людиною. Бувають випадки: спортсмен класний, а от до чоловіка не дотягує як людина. Інший принцип – вчитися. Нікому не потрібна людина, яка не нічого не знає і не вміє, окрім фізичної праці. Фізична праця – це супер. Але треба розвивати щось інше. Як спортсменам, то наші тренери привили звичку розвиватися. Бути професіоналами. Коли спортсмен починає рости як фізично з віком, так і емоційно, то потрібно ставати професіоналом. Професіоналізм – це дуже маленькі частинки,
які бачать тренери. В цьому плані ми дуже сильно стараємося.
Що для вас означає бути частиною ШВСМ «Олімпієць» та представляти Одещину на міжнародних турнірах?
Іван: Це представлення Одещини на міжнародних аренах. Це честь. З дитинства була маленька мрія – бути найпопулярнішою людиною у світі. Хочу популяризувати спорт на Одещині своїм прикладом. Дітки, які займаються у нас в залі дивляться на нас, наші медалі і вони прагнуть до цього. Приємно, коли вони беруть з тебе приклад, твої бойові прийоми.
Павло: Дуже подобається представляти “Олімпієць”. Це почесно і відповідально перед всією країною.
Підготовка до змагань
Як виглядає ваш типовий тренувальний день у період підготовки до чемпіонатів?
Чи маєте особливі ритуали або традиції перед виходом на килим?
Іван: Перед чемпіонатом України вдома – максимально спокійно. В нас є цілий місяць на підготовку. Початок місяця інтенсивний з тренування на виснаження. Після цього кругове тренування. Ближче до старту змагань фізичні навантаження йдуть на спад, щоб не було ефекту перетренувань. Потрібно зупинятися вчасно.
Павло: Прокидаємося,
снідаємо, їдемо на перше тренування, потім додому. Трошки відновлююсь, прибираюсь вдома і їдемо на друге тренування і так до самих змагань. Щодо ритуалів: я забобонний чувак і в мене багато приколів. Перед змаганнями особлива розминка з особливими рухами. Беру щасливі шкарпетки. Перед виходом на килим є слова, які я завжди говорю. Для мене важливо, щоб поруч були мої тренери. Є особливий ритуал: обіймаю свого тренера.
Що для вас важливіше під час поєдинку: тактика, сила чи характер?
Іван: На характері довго не вивезеш. Без тактичної та фізичної підготовки – ти не зможеш вивозити сутички. Знайдеться людина, яка фізично і тактично сильніша.
Павло: Силу і характер можна натренувати. Характер може бути з народження. Якщо спортсмен не думає на килимі, то результату не буде. Тактика дуже сильно вирішує у великому спорті.
Про техніку та стиль
Який ваш улюблений бойовий прийом і чому саме він? Плануєте заздалегідь тактику бою та вивчення стилю суперника?
Іван: Коли я хворів, була поставлена задача подивитися минулорічні сутички чемпіонатів Європи та світу в моїй віковій категорії.
Оцінив своїх потенційних суперників на чемпіонаті Європи, де я буду виступати. Важливо знати, що суперник робить на килимі. Не будеш знати фішки цієї людини – то можеш все прогавити. Улюблений прийом – виштовхування та накат у партері. Завжди роблю по можливості.
Павло: Коли я ще був маленьким, то сподобався прийом – кидок прогибом. Більше його відпрацьовую. По спискам розумію, хто буде на змаганнях. Заходжу на Ютуб та аналізую суперників. Аналіз відіграє вагому роль у моїй підготовці.
Як працюєте над удосконаленням техніки у своїй ваговій категорії? Чи важко дається вам перший бій?
Іван: Перша сутичка – найскладніша. Якщо не було тривалий час на змаганнях, то з виходом на килим розумієш, що є тільки ти, суперник і суддя. Це не тренувальний процес. Люди зі сторони можуть кричати за суперника. Це можливість розкритися, звикнути до атмосфери та залу. Якість килиму грає роль. Може бути мікро складка. В бою можна зачепитися і впасти. Це помилка килиму вже, а не когось. Важливо не поспішати,все робити вчасно і дотримуватися тренерських вказівок.
Павло: Працюємо над удосконаленням прийомів з тренерами.
Я борець технічний, працюю над удосконаленням прийомів постійно. Перша сутичка залежить від рівня суперника. Подобається, коли суперник сильний. Є можливість продихатися, відчути атмосферу. Зі слабкими суперниками можна дорозім’ятися.
Чи є у вас борці, за стилем яких ви слідкуєте або рівняєтесь?
Іван: Легенда греко-римської боротьби, побив рекорд планети, виборював золото у п’яти олімпійських циклах у найважчій вазі, в якій я змагаюсь. Це справжній професіоналізм. Виходить на Олімпійські ігри, як на звичайні змагання. Він розуміє навіщо це робить і бореться з легкістю. Це кубинський борець Міхайн Лопес. Мій стиль схожий на його, тому рівняюсь на нього.
Павло: Беру рух чи прийом зі спортсмена, який сподобався. І це робить мене особливим. Подобається прийом у партері – задній пояс у Дмитра Пишкова.
Співпраця з брендами та підтримка спорту
Наскільки важливою для спортсмена сьогодні є співпраця з брендами та партнерами? Нещодавно ви розпочали співпрацю з WhiteBIT.
Іван: Дякую їм за можливість доєднатися до їх команди: Whitebit Wrestling team. Допомагають фінансово та надають можливість представляти їх на турнірах.
Для спортсменів – це неабиякий бонус. Фінанси, піар. Без цього ніяк вже.
Павло: Дуже радий бути в їх команді. Дякую їм за це. Вони підтримують нас фінансово та психологічно. Нас сильно підтримує старший тренер їх команди – Сергій Рутенко. Це дуже круто. Через великих спортсменів, які представляють Україну на міжнародній арені можна продвинути бренд. Бренди мають більше співпрацювати зі спортсменами.
Якої підтримки, на вашу думку, бракує молодим борцям в Україні, які розпочинають шлях і хочуть завойовувати медалі так як ви?
Іван: Це фінансова допомога. Є люди, які мають неабиякий талант, але вони обирають шлях не в спорті. Не кожен витримує шлях професійної боротьби. Не кожен відразу розуміє, що гроші, результат і популярність приходять згодом. Тому вони обирають шлях праці.
Павло: Якщо говорити не про матеріальне, то це – моральна підтримка від старшого покоління тренерів, які своє відбороли. Це мотивує, коли така людина підтримує. Треба більше розмовляти з молодим поколінням, пояснювати, що треба працювати і терпіти. І все вийде.
Чи готові ви ставати амбасадорами спорту та прикладом для дітей і підлітків?
Іван: Ми вже такі міні-амбасадори спорту.
На нас дивляться діти і хочуть мати такий самий результат. Я би продовжував діяльність своїх тренерів, своїх візаві, щоб розвивати греко-римську боротьбу на Одещині, розвивати імена наших тренерів.
Павло: Якщо говорити про майбутнє тренерство, то є мрія стати тренером національної збірної. Передати мій досвід. Хочу, щоб наша збірна була однією з найсильніших у світі. Коли ми приїжджаємо на змагання, щоб боялись саме нас.
Розвиток боротьби в Україні
Як ви оцінюєте рівень розвитку греко-римської боротьби в Україні та перспективи для молодих борців?
Іван: Якщо оцінювати рівень боротьби, то підростає збірна нашого віку, перспективні борці. По Україні їх багато. Наразі це високий рівень до 23 років. Можемо боротися за золото командного заліку.
Павло: Молоде покоління підростає. В дорослих збірних багато молодих борців, які вже є лідерами. Через війну дуже багато талановитих спорстсменів виїжджають з країни через складні умови. Вдячні спортсменам, які залишаються і тренуються тут.
Що, на вашу думку, варто змінити або покращити в системі підготовки спортсменів в Україні, щоб вони не їхали за кордон? Чи задоволені організацією турнірів?
Іван: Щодо організації змагань – з віковою категорією зростає організація.
Вона стала кращою. У Дніпрі чемпіонат до 23 років був дуже крутим. Були повітряні тривоги і було неприємно, коли всі залишали зал і йшли у бомбосховище. Чемпіонати України серед дорослих також проходять на найвищому рівні. У залі тепло, є комфорт. Команда може відпочити і зробити розминку. При організації важливо зробити ефект європейського рівня, до якого ми прагнемо. Емоції та умови схожі. Це грає велику роль у підготовці до міжнародних змагань. Люди, які поїдуть туди вперше – мають не зловити мандраж.
Павло: У повномасштабну війну круто, що проводять такі змагання. У Дніпрі був рівень, як на чемпіонатах Європи і світу.Головне при організації змагань передати всю атмосферу світового рівня.
Спортсменів, що їдуть за кордон треба мотивувати матеріально і психологічно.
Про цілі та бійцівський характер
Ваші цілі на майбутнє всеукраїнські та міжнародні старти? Розпочали вже працювати над формою саме для чемпіонату Європи?
Іван: Готуємося повним ходом вдома. З 1 березня їдемо на тренувальний збір у Конча-Заспі. Віддаємо всі сили. На будь-які змагання підготовка щільна.
Працюємо над фізичними, технічними, моральними моментами з тренерами. Але за місяць вперед над суперниками не варто замислюватися, бо це може зіграти злий жарт. Треба трохи розслабитися і працювати над технічними прийомами.
Павло: Після чемпіонату Європи у Сербії ми будемо готуватися до чемпіонату України до 20 років. Це теж відбірковий чемпіонат. Це важливий старт, бо це мій останній рік по цій віковій категорії.
Головне слово, яке описує ваш характер? Які якості має мати ідеальний боєць?
Іван: Ідеальних людей не існує, кожен по своєму ідельний. Стандарт спортсмена, який досягає висот – професійне ставлення до спорту, відношення до тренувань, моральний стан. Ця людина не може дозволити собі те, що інші, які не мають професійного рівня. Ти тренуєшся по своїй схемі, відпрацьовуєш те, що треба. Ти маєш щільний графік, різні тренування. Це ідеал спортсмена, коли все розписано. І в цьому графіку ще знаходити час на саморозвиток. З фізичної точки зору, ця людина наділена можливостями: ідеальна фізична форма, тактична підготовка, прийоми. Людина зі сталі. Моя фірмова картка – стабільність.
Я розумію, що буде на змаганнях для самого себе.
Павло: Терпіння та працьовитість. Ідеальний спортсмен має бути дисциплінований, має полюбляти свою справу та бути розумним.
Який меседж ви хотіли би передати молодим спортсменам, які тільки починають свій шлях у боротьбі?
Іван: Борітеся і поборете! Девіз, написаний на стінах нашого залу. Ми цього дотримуємось і хочемо донести до всіх – без праці немає результатів. Дитина може бути талановитою, вивозити сутичку на характері, здобувати медалі. Але не треба зупинятися. Треба йти далі.
Павло: Якщо у вас щось не виходить у U15 і так далі, не дивіться на цей результат. Тренируйтесь і терпіть. Саме цікаве починається у дорослій боротьбі. Все вийде.
Матеріали підготувала Крістіна Карельська – випускниця Коледжу Європи, Європейської академії дипломатії у Варшаві та Естонської школи дипломатії.
Джерело фотографій: особистий архів спортсменів та тренерів
Підпишіться на Telegram-канал SportBusiness.Media, щоб бути в курсі останніх новин.
Україна здобула п’ять медалей на чемпіонаті світу U20 з боротьби в Болгарії
