Уже понад два роки у Піщаній активно працює волонтерський колектив «Берегиня», який об’єднує небайдужих жінок села заради однієї мети – допомоги українським захисникам.
Колектив базується у місцевому будинку культури.
Його очолює Анжела Скрипник Власне, вона і стала організаторкою волонтерського руху.
«Ідея волонтерського напрямку не нова. Ми бачили щось подібне раніше і вирішили, що в Піщаній теж потрібна така організація. Наше головне завдання – плести маскувальні сітки, чим ми активно займаємося з 16 лютого 2024-го року», – зазначає пані Анжела.
На такий заклик відгукнулося чимало охочих. Спочатку людей було більше, зараз – менше. Однак є кістяк приблизно з 20 волонтерок, який впродовж двох років залишається незмінним.
«У нас різний контингент учасниць. До нас заходять матері, бабусі та навіть школярі. Загалом люди різні, мета – одна», – додає організаторка.
Волонтерки, попри добровільну участь, працюють за графіком – з 10:00 до 15:00, п’ять днів на тиждень. Колектив зміцнів та об’єднався за цей час, тому для багатьох це вже щось більше, ніж праця.
Для зручної організації роботи «берегиням» виділили спеціальне приміщення.
Окрім робочих матеріалів та сіток, тут можна побачити цілу історію та чудову ледь не сімейну атмосферу.
Волонтерка Лариса Дудник згадує, як все починалося.
«Пам'ятаю, як у 2024 році з'явилося оголошення про добровільну участь всіх охочих – я одразу погодилась. На початку все було незвично, починали плести, скажімо, за допомогою підручних засобів. За тиждень тоді дві сітки сплели і передали бригаді "Лють". Але згодом усе почало налагоджуватися. Стали замовляти тканину, навчилися швидко працювати – зараз можемо дві-три сітки за день зробити».
З часом до руху почали долучатися меценати. Зокрема, волонтерки дуже дякують трактористу Станіславу Галайку який щомісяця виділяє 2 тисячі гривень на матеріали.
Утім, дівчата вкладають і власні кошти в цю справу. Для кращої ефективності учасниця колективу Юлія Матеїшен створила групу у соціальних мережах, де активно проводить збори.
Для поповнення бюджету волонтерки вдаються до різних способів. Серед інших, це збір трав та їхній подальший продаж.
«Щоб підзбирати грошей, ми почали збирати та сушити липу. Десь за тиждень роботи на цьому вдалося заробити 4,
5 тисячі гривень», – згадує Алла Чорна
На заваді роботі не стають навіть найгірші погодні умови. Деякі волонтерки живуть достатньо далеко від будинку культури, тому дорога іноді буває дуже важка.
Учасниці долали по декілька кілометрів і в сувору зиму, і в дощ, і в хурделицю, щоб долучитися до важливої справи.
Волонтерки жартують: дехто думає, що їм за цю роботу нібито платять. Однак на такі слова вони не зважають, натомість пропонують долучитися до кропіткої роботи та теж отримувати «зарплатню».
Дівчата зазначають, що триматися на плаву так довго дозволяє синергія та переживання за українських захисників. Майже кожна волонтерка має близьку людину на війні, у деяких, на жаль, є родичі, що загинули або ж зникли безвісти.
Серед волонтерок є й переселенки. Наприклад, Валентина Василівна була вимушена покинути Покровськ
Водночас від військових лунають тільки позитивні відгуки та надходить безліч нагород. На знак подяки захисники передають стяги своїх підрозділів.
Колектив справді нагадує велику родину. Учасниці волонтерського руху настільки звикли одна до одної, що святкують разом навіть родинні свята.
Наприклад, не так і давно вони вітали одну з учасниць Олександру Сокерчак з 50-річчям одруження.
Загалом за час існування колективу було сплетено 773 сітки. Попри це, дівчата наголошують, що найважче у їхній роботі – це матеріальне забезпечення.
Імена волонтерок: Лариса Дудник, Ірина Дикусар, Марія Горбатюк, Валентина Березка, Таїсія Скрипник, Лідія Гуменна, Людмила Марусич, Алла Чорна, Майя Чорна, Наталія Куріло, Наталія Медвідь, Олександра Сокерчак, Тетяна Вадатурська, Анна Шаповал, Тетяна Демченко, Людмила Бараболя, Жанна Плахотна та інші.
Допомогти їм можна за реквізитами нижче.
На конверт Приватбанк:
https://next.privat24.ua/send/2hkbr
5168752132102057
На МоноБанку:
https://send.monobank.ua/jar/3jpNLwQaHX...
Читайте також:
- Повстання Хмельницького на півночі сучасної Одещини: роль Балти, Кодими та Саврані
