Південь Одещини – регіон із потужним потенціалом. Водночас – з чималими викликами. Молодь у віддалених громадах нерідко стикається з браком можливостей для розвитку, самореалізації та участі у житті своєї громади. У час повномасштабної війни ці труднощі лише загострилися: багато юнаків і дівчат у пошуках перспектив виїжджають з рідних міст та сіл.
Саме тому дедалі більшої ваги набувають ініціативи, що допомагають молоді знаходити свій голос і відчувати власну силу впливати на зміни. Однією з таких стала молодіжна школа лідерства, безпеки та дії «Вишкіл для дівчатОК», реалізована громадською організацією «Жінки Бессарабії» на Білгород-Дністровщині.
Проєкт покликаний допомогти юним мешканкам громад не лише розвивати лідерські навички, а й навчитися перетворювати власні ідеї на реальні ініціативи, що змінюють життя їхніх міст і сіл.
ФОТО: Громадська організація «Жінки Бессарабії»Ідея, що виросла з особистого досвідуГолова громадської організації «Жінки Бессарабії» Ганна Шиманська розповіла, що задум проєкту має дуже особисте підґрунтя.
Вона народилася і виросла в сільській громаді
Білгород-Дністровського району тож добре пам’ятає, як обмежені можливості часто визначають життєвий шлях дітей із маленьких населених пунктів.
«Я кажу про це неодноразово: «Вишкіл для дівчатОК – це певною мірою мій гештальт сільської дівчинки», – розповідає Шиманська. За її словами, у дитинстві поза школою майже не було додаткових можливостей для розвитку: ані освітніх програм, ані різноманітних сервісів, які допомагали б підліткам відкривати перспективи.
Ідея створити таку програму з’явилася вже під час повномасштабної війни. Приблизно через пів року після початку вторгнення окупантів в Україну команда організації почала працювати над форматом, який би дозволив підтримати дівчат із віддалених громад.
Так народилася концепція мобільних шкіл.
Мобільні школи: лідерство, безпека і підтримкаГоловною особливістю проєкту стала мобільність. Команда на кілька днів приїжджала до сільських громад і працювала з місцевими дівчатами-підлітками.
Учасниці проходили інтенсивні заняття, присвячені розвитку лідерства, емоційного інтелекту, проєктного менеджменту та пошуку ресурсів.
Їх навчали налагоджувати партнерства, працювати з громадою і формувати власні соціальні ініціативи.
ФОТО: Громадська організація «Жінки Бессарабії»Окремий блок був присвячений адаптації до наслідків війни. Дівчата вивчали мінну безпеку, основи домедичної допомоги та отримували психоемоційну підтримку.
Психологічний компонент став однією з ключових складових проєкту. Професійна психологиня проводила тренінги, зокрема допомагала учасницям долати страх публічних виступів і працювати з власними емоціями. Після завершення занять дівчата могли звертатися до неї за індивідуальними консультаціями.
ФОТО: Громадська організація «Жінки Бессарабії»«Психоемоційна підтримка проходить наскрізною лінією через увесь проєкт», — пояснює Шиманська.
Чотири громади, понад сто учасницьЗагалом мобільні школи відбулися у чотирьох громадах Білгород-Дністровського району, а участь у програмі взяли понад сто дівчат.
Південь Одещини, який часто називають Буджаком або Південною Бессарабією, має особливу соціальну й культурну специфіку. Регіон межує з Румунією та Молдовою, а тому є багатонаціональним і мультикультурним.
Як розповіла Ганна Шиманська, це відчувалося і під час роботи мобільних шкіл.
Одним із прикладів стала робота у Старокозацькій громаді зокрема у селі Крутоярівка де проживає значна кількість етнічних молдован. Між собою дівчата часто спілкуються румунською мовою, а в школі її викладають як іноземну.
Для організаторів це стало водночас викликом і унікальним досвідом.
«Потрібно було вибудувати довіру, зробити так, щоб дівчата повірили нам», – зазначила Шиманська.
За її словами, з часом ця довіра справді з’явилася: навіть після завершення проєкту команда підтримує зв’язок із учасницями та допомагає їм у реалізації ініціатив.
«Кава з мером» і незручні питанняОднією з найбільш цікавих частин програми стали неформальні зустрічі під назвою «кава з мером».
На них запрошували керівників громад – сільських, селищних та міських голів. Здебільшого це були чоловіки, і для багатьох із них такі зустрічі стали несподіваним досвідом.
У невимушеній атмосфері дівчата могли напряму ставити питання місцевій владі – і часто вони були дуже серйозними.
«Наші сільські голови навіть не уявляли,
що підлітків хвилюють такі речі, як відсутність смітників чи поганий стан доріг», – розповідає Шиманська.
Такі діалоги допомагали молоді зрозуміти механізми місцевого самоврядування, а посадовцям – почути голос молодого покоління.
Менторки та дев’ять соціальних ініціативОкремим етапом проєкту стало навчання менторок.
Шість жінок із місцевих громад пройшли дводенний офлайн-тренінг, а ще дві учасниці – студентки Києво-Могилянської академії та Українського католицького університету – долучилися до навчання онлайн.
Більшість менторок – освітянки, які протягом трьох місяців супроводжували команди дівчат і допомагали їм розробляти власні соціальні проєкти.
Учасниці також отримували груповий та індивідуальний коучинг – інструмент, який для багатьох став новим досвідом.
У результаті дівчата створили дев’ять соціальних ініціатив, кожна з яких має практичний вплив на життя громади.
ФОТО зі сторінки Ганни Шиманської у Facebook
ФОТО зі сторінки Ганни Шиманської у Facebook
ФОТО зі сторінки Ганни Шиманської у FacebookПроєкти, що змінюють громадиІдеї учасниць виявилися різноманітними та дуже практичними.
Один із найяскравіших проєктів створили дівчата з Крутоярівки та Козацького. Вони запропонували встановити гучномовці у школах, щоб забезпечити оповіщення про повітряну тривогу, відбій та хвилину мовчання на пошану загиблих у російсько-українській війні.
Як з’ясувалося, у деяких школах просто не було систем оповіщення.
Тож учасниці розробили не лише ідею встановлення техніки, а й створили програму чергувань для учнів, які відповідатимуть за її використання.
«Коли ми почули, що дівчата планують закупити гучномовці, багато людей не могли здогадатися, для чого вони потрібні підліткам. Але їхня мета виявилася дуже серйозною», – розповідає Шиманська.
Серед інших ініціатив:
- проєкти відповідального поводження з безпритульними тваринами;
- арттерапевтичні заходи для дітей у лікарнях;
- соціальні ініціативи для підтримки громади.
Форум, який довелося переносити через війнуПідсумковою подією проєкту мав стати великий форум учасниць, партнерів та представників громад.
Однак війна внесла свої корективи.
Провести захід 20 грудня не вдалося – за два дні до цього російські війська обстріляли Одещину і частково зруйнували міст через Дністер.
Для Південної Бессарабії це критично важлива транспортна артерія. Після руйнування мостів регіон фактично має лише два шляхи сполучення з Одесою, і обидва перебувають під постійною загрозою обстрілів.
У той момент сама Ганна Шиманська разом із менторкою Магдаленою Паскар опинилися в Одесі та не могли повернутися додому. Лише за допомогою партнерів їм вдалося дістатися до Бессарабії.
Зрештою форум провели пізніше. До нього змогли приєднатися понад 30 учасниць, а частина дівчат долучилася онлайн.
Під час зустрічі обговорили результати проєкту, поділилися досвідом та говорили про його майбутнє.
Плани масштабуванняПопри завершення програми, команда продовжує підтримувати спільноту учасниць.
Ганна Шиманська переконана: робота лише починається.
Організація планує масштабувати «Вишкіл для дівчатОК» і поширити його не тільки на інші громади Одещини, а й на сусідні області.
Зокрема, вже є запит із Миколаївської області,
де ситуація з доступом до освітніх та соціальних сервісів часто ще складніша.
Команда працює над оновленням концепції програми, аналізує власний досвід та шукає фінансування.
У майбутньому організатори хочуть посилити екологічний компонент навчання. Це особливо актуально для Бессарабії, де розташована одна з найбільших в Україні вітроелектростанцій, а також є чимало екологічних викликів, загострених війною.
ФОТО: Громадська організація «Жінки Бессарабії»Інвестиція в майбутнє громадГанна Шиманська говорить про учасниць проєкту з особливим теплом. Для неї вони – не просто учениці мобільних шкіл, а майбутні лідерки громад.
«Для нас велика цінність – вирощувати і підтримувати цих дівчат. Колись вони стануть нашою заміною в українському жіночому русі», – підсумовує вона.
Історія «Вишколу для дівчатОК» показує: навіть у маленьких селах можна формувати нове покоління лідерів – тих, хто не чекатиме змін, а створюватиме їх сам.
А для громад півдня Одещини це, можливо, одна з найважливіших інвестицій у майбутнє.
ФОТО: Громадська організація «Жінки Бессарабії»Жіноче лідерство | Мобільні школи | Вишкіл для дівчатОК | Самореалізація зі школи
***
Створено за підтримки урядів Норвегії та Швеції в межах Фонду «Аскольд і Дір», що адмініструється ІСАР Єднання.
