Північ Одещини цього року несподівано опинилась у воді: з середини лютого і до кінця березня велика вода зайшла у села Березівського, Подільського й Роздільнянського районів. Те, що для когось виглядає як звичайне весняне явище, для сотень жителів обернулося підтопленими полями, розмитими дорогами й тривогою, чи не зайде вода у двір.
Але головне питання цього року звучить інакше: це природна аномалія чи наслідок багаторічної бездіяльності? Та чи можна на ці процеси впливати?
Журналісти Район.Березівка проаналізували, які фактори призвели до підтоплень та як місцева влада відреагувала на природні катаклізми.
Вчені пояснили, чому степи Одещини несподівано перетворилися на озера і чи стане це нашою новою реальністюВелика вода на півночі Одещини: хронологія підтоплень у лютому-березні 2026 рокуПочинаючи з 10 лютого 2026 року у низці громад на півночі області вода вийшла з берегів малих річок та ставків. Підтоплення фіксували у низинних частинах сіл, поблизу балок і заплав. Найбільше потерпав Березівський район, але велиководдя спостерігали і в Роздільнянському та Подільському районах.
Так, у Миколаївці яка розташована на балці річки Чичиклія велика вода зайшла у домогосподарства та принесла шкоду місцевому населенню.
У селищі Ширяєве річка вийшла з берегів і затопила прилеглі будинки, фіксували значний підйом води і в Чогодарівці Захарівці Великомихайлівці та інших громадах. Доводилося відкачувати воду з сільських дворів, хат та погребів працівникам ДСНС.
Хто заплатить за затоплені городи? Закон чітко визначає, хто мав рятувати Одещину від паводкуПостраждали сільгоспугіддя вода накрила озимину, городи, сади і навіть підмила ґрунтові дороги. Так, у селі Бокове Любашівської громади прорвало ставок, а риба з водойми опинилася… в людських городах!
У підтоплених селах люди рятували худобу, переносили речі з підвалів, зміцнювали мішками з піском подвір’я. А дехто мусив виїхати з рідної домівки.
Місцеві жителі кажуть: такого рівня води не пам’ятають роками. І хоча весняний підйом води для степової зони — не новина, цього разу масштаби були значно ширші.
І саме тут стає очевидно: малі річки — це не дрібниця. Це артерії життя степу.
Аналіз аномалії:
чому звичний весняний паводок перетворився на катастрофуЦієї зими Одеський регіон отримав більше опадів, ніж у попередні роки. Додалося й стрімке танення снігу після періоду морозів. Насичений вологою ґрунт уже був не здатним вбирати воду, тому вона шукала вихід у балки, яри, малі річки.
Та експерти говорять і про інший фактор — кліматичні зміни. Замість рівномірних сезонних опадів область дедалі частіше отримує різкі «ударні» хвилі дощів. Інфраструктура, розрахована на інші кліматичні умови, просто не витримує.
Але чи лише погода винна у масштабах підтоплення?
Очерет замість течії: як занедбаний стан малих річок «втопив» цілі селаКерівник Басейнового управління водних ресурсів Павло Буланович переконаний: цьогорічне підтоплення містечок і сіл — проблема, яка накопичувалась роками. І була прогнозована:
«Останні десять років були посушливі, і природа своє забирає завжди. Тому десять років посухи - після нього рік потопу, це стандартна поведінка природи. Вважаю, що ми не до кінця були готові до цієї події», – каже науковець.
За словами пана Булановича, ще з листопада 2025 року фахівці готувались до можливих паводків та загроз:
надавали громадам рекомендації проведення оглядів технічного стану гідротехнічних споруд - гребель, дамб тощо. Проте майже половина територіальних громад дуже формально поставились до цього питання, або взагалі не надали інформацію, або лише частково надали інформацію про споруди, які потребують термінового обстеження.
- Одеська область може бути відрізана від сполучення: Під загрозою знесення стратегічні мости
Проблема малих річок, пояснюють в БУВРі, у їхній «невидимості». Вони не мають стратегічного значення, але саме вони першими реагують на надлишок води. Роками русла замулювалися, прибережні захисні смуги розорювалися, дренажні канали засмічувалися. У деяких громадах шлюзи та гідроспоруди не проходили повноцінної реконструкції десятиліттями.
А якщо вода не має природного простору для розливу — вона шукає його у дворах і на дорогах, пояснює Павло Буланович.
Окреме питання — контроль. Хто відповідає за стан гідротехнічних споруд? Чи проводилися профілактичні роботи? Чи закладалися кошти на протипаводкові заходи?
«Є перелік певних вимог, що необхідно зробити,
щоб сьогодні цю ситуацію нівелювати, вирівняти її. І в подальшому діяти на упередження: ми повинні укріпити греблі й дамби, потрібно розуміти, що комиш, очеретт потрібно викошувати. Це є меліоративні роботи і це збільшить пропускну спроможність».
На думку фахівця, сьогодні близько 70% затоплень – саме через дно малих річок і балок, які поросли очеретом, його ніхто не косить, не доглядає.
«А трубчаті переходи часто завалені камінням, аби вода в місцевому ставку нікуди не ділася, бо там рибалки ловлять карасі. Так, карасі це здорово, але зараз рибу там вже по городах ловлять», – резюмує Павло Буланович.
Як наголошує фахівець, питання регулює діюча норма, а саме стаття 19 Кодексу цивільного захисту України, в якому вказано, що органи місцевого самоврядування забезпечують виконання заходів щодо запобігання паводкової ситуації. І несуть за це відповідальність керівники місцевих влад Одещини.
Чому місцеві бюджети не потягнуть розчищення Чичиклії Жителі населених пунктів Березівського району, які пережили стихійне лихо, кажуть: такої води тут не бачили роками. Після рясних опадів і танення снігу невеликі річки та балки швидко наповнилися і вода почала виходити з берегів.
У селі Чижове рівень води піднявся настільки, що рятувальникам довелося евакуйовувати людей човнами.
Найскладніша ситуація – у Миколаївській громаді, де річка Чічіклія підтопила селище та прилеглі села вздовж балки. Рівень води в ній піднявся приблизно на півтора метра.
Голова Миколаївської громади Віктор Купченко розповідає річка дуже швидко вийшла з берегів і затопила десятки садиб. Деякі настільки сильно, що людям довелося евакуюватися через неможливість дістатись до домівок. У ті дні випробувань Миколаївська селищна рада створила оперативний штаб для допомоги населенню: разом зі службою ДСНС відкачували воду, контролювали й обстежували найбільш проблемні ділянки підтоплень.
«Рівень грунтових вод піднявся настільки, що в нас до поверхні землі залишалися близько метра. У деяких свердловинах можна було рукою зачерпувати воду, в мене дома свердловина 13 м, а до її верху лишалося 40 см. Це була страшна стихія, ка багато лиха принесла людям», – пригадує лідер громади.
У постраждалих громадах кажуть: самотужки впоратися з проблемою не зможуть. Приміром, річка Чічіклія протікає одразу у двох областях,
тож вирішувати питання потрібно комплексно - на рівні комплексних державних програм
«Хочу наголосити, що ця проблема не можу бути вирішена на місцевому рівні. Бо ці річки протікають в нас не на території однієї громади, а навіть не по території однієї області. Річка Чичиклія протікає по території чотирьох громад, з них дві в Миколаївській області, дві в Одеській, і вона чергується, спочатку Любашівська, потім Врадіївська, Миколаївська. На якійсь певній території вирішити цю проблему не можна, тільки системно, на рівні державних програм», – переконаний Віктор Купченко.
Місцеве самоврядування, наголошує керівник громади, першим взяло на себе головний удар стихії. Проте в умовах глобальних змін клімату для запобігань наслідків негоди та розробки інженерних, технічних рішень необхідно збирати широке коло фахівців і науковців. Самотужки громада не впорається
«В нас є до прикладу, давня проблема з мостом при в`їзді до селища Миколаївка. Наступний міст на трасі Полтава-Кишинів - під загрозою знесення. Якщо річка виходить з берегів і міст не зможе нести свою функцію,
то все - та частина Одеської області буде відрізана від великої землі, від інших районів, від постачання продуктів, від надання медичної допомоги, роботи служб, ДСНС, поліції і так далі», – каже Віктор Купченко.
Яка водна політика потрібна Одещині, щоб не «плавати» щорокуЗа інформацією регіональних спостережень та свідченнями місцевих мешканців, пікові підйоми води фіксували навесні — після інтенсивного танення снігу та рясних дощів.
Проте остання повінь у порівнянні з попередніми роками стала несподіваним викликом через надто високий рівень води та локальні підтоплення балок і низин.
Фахівці зазначають: навіть без офіційного оголошення надзвичайної ситуації такі зміни можуть свідчити про зниження пропускної здатності русел.
До ліквідації наслідків залучали місцеві служби, працювали комісії з обстеження. Проте жителі кажуть: профілактика була б дешевшою за ліквідацію.
Проблема паводків на півночі Одещини виникає не вперше. Крім того, синоптики не виключають нових опадів.
Цей розлив може стати черговим епізодом стихії. А може — сигналом, що громадам Одеської області потрібна нова водна політика: очищення русел, відновлення захисних смуг, модернізація гідроспоруд і реальний контроль за землекористуванням.
Для цього необхідне системне управління ризиками, серед яких регулярний гідромоніторинг, публічний звіт про стан водойм, план реагування на паводки та інформування населення про потенційні загрози.
