На півдні Одещини, серед буджацьких степів, живе село з багатою історією та особливим духом, – Байрамча Сьогоднi село входить до територiї Успенівської сільської громади. У 2024 році йому повернули історичну назву, яка десятиліттями була втрачена за радянських часів. Для місцевих жителів це стало не просто перейменуванням, а поверненням пам’яті, коріння та справедливості.
Район.Бiлгород дослiдив iсторичнi факти з життя села.
Витоки Байрамчі: від ногайського поселення до сучасного села
Історія Байрамчі сягає глибокої давнини. На території села археологи виявили поселення епохи пізньої бронзи та перших століть нашої ери. Колись тут існувало поселення ногайських татар, а сама назва «Байрамча» ймовірно походить від мусульманського свята Курбан-байрам.
Довiдково: Байра́м (кримськотат. і тур. bayram — «свято») — тюркська назва визначного релігійного свята (З Вiкiпедiї).
У XIX столітті село стало домівкою для селян із України, Молдови та інших регіонів. Попри тяжкі умови життя, люди працювали на землі, створювали родини та будували майбутнє. Згодом Байрамча стала козацькою станицею Миколаївка-Новоросійська,
а з роками – важливим осередком життя південної Бессарабії.
Старовинний будинок в с. Байрамча. Фото з мережiКозацька доба та народження Миколаївки-Новоросійської
В Українському інституті національної пам’яті вказують, що село Байрамча колись було столицею Усть-Дунайського Буджацького війська. Але через імперські забаганки росії та тотальний історичний контроль історії за радянських часів даний факт зник з історичних літописів. Однак про це нагадали
Iсторики нагадують: на початку XIX століття Російська імперія остаточно завоювала Буджак. Ногайські татари, що кочували тут століттями, були витіснені. Перед імперією постало завдання: як заселити та захистити цей величезний, стратегічно важливий і неспокійний край на кордоні з Османською імперією?
«І тут Петербург згадав про козаків. Але не про тих, кого Катерина II жорстоко знищила у 1775 році, а про їхніх нащадків — задунайських козаків. Це були запорожці, які після ліквідації Січі не скорилися Москві й пішли за Дунай, на турецькі землі, заснувавши там Задунайську Січ», - вказують iсторики.
У 1807 році, а потім масово під час російсько-турецької війни 1828-1829 рр.,
частина цих козаків на чолі з останнім кошовим отаманом Осипом Гладким повернулася з-за Дунаю на заклик російського уряду. Їм пообіцяли прощення, землю та відновлення козацьких вольностей в обмін на службу імперії.
Імперія дотримала слова, але лише частково. На землях Буджаку з цих козаків було створено нове військове формування — Усть-Дунайське Буджацьке козацьке військо. Його головним завданням була прикордонна служба вздовж Дунаю.
І саме Байрамча була обрана адміністративним центром, столицею цього нового козацького війська. Тут розміщувалася військова канцелярія: у Байрамчі ухвалювалися всі ключові рішення, що стосувалися життя війська.
Крiм того, тут перебував наказний отаман та військова старшина. А навколо Байрамчі було засновано десятки козацьких станиць, куди розселяли козаків-задунайців та їхні родини: сучасні Старокозаче Бiлолiсся (первiсна назва Акмангит) та інші населенi пункти Бiлгород-Днiстровського району.
Молитовний дім протестантської громади с. БайрамчаТрагедії воєнних років
Та історія села зберігає не лише світлі сторінки. Поруч із селом на заході,
в бік Сарати, існував хутір Шимке – невеличке поселення німців-колоністів, де перед війною було близько двадцяти будинків.
У 1941 році, коли до Байрамчі разом із нацистськими військами увійшла гiтлерiвська армiя, відбувся масовий розстрiл єврейських родин. На околиці села було знищено 70 родин. У Саратському музеї збережені імена 139 розстріляних осіб.
Торгiвля з автiвок у с.БайрамчаПовернення історичної назви
19 вересня 2024 року Верховна Рада України офіційно повернула селу його історичну назву – Байрамча. Це рішення стало символом поваги до історії, культури та багатонаціональної спадщини краю.
Сьогодні Байрамча входить до складу Успенiвської сiльської громади Білгород-Дністровського району. Тут мешкає близько 1 тисячi жителiв, дiє будинок культури, школа, медзаклад, храм, також дiє Молитовний дім протестантської громади.
На жаль, не зберiгся тутешнiй православний храм: у 1937 р.велична церква була зруйнована радянською владою.
1937 р., Байрамча, Церква зруйнована радянською владою. Фото: Державний архів Одеської обл. Хоч Байрамча – село невелике, воно має багату історію та людей, які з любов’ю зберігають пам’ять про минуле. Сюди варто потрапити, аби самостiйно побачити спадок незвичайного села з козацькою душею.
