Відомий одеський орнітолог та фотограф Сергій Курочкін зробив серію неймовірних знімків на одеських лиманах. У фокус його об’єктива потрапив галагаз — справжній гордий аристократ українських прибережних водойм.
Серед усього різноманіття водоплавних птахів нашого Причорномор’я цей вид неможливо переплутати з жодним іншим. Яскраве контрастне біло-руде оперення, чорна голова з характерним металевим полиском, насичений червоний дзьоб і впевнена постава роблять галагаза одним із найефектніших мешканців узбережжя.
Цей птах належить до родини качкових, проте займає особливе проміжне положення. За своїми розмірами, величною поставою та поведінкою він частково нагадує гусака, а от за способом живлення й будовою дзьоба близький до звичайної качки.
На солонуватих лиманах, мілководдях, піщаних косах та черепашникових узбережжях Одещини цей вид є звичайним, а подекуди й досить чисельним. Навесні селезні галагаза поводяться як справжні володарі акваторії — їхні рухи демонстративні й гордовиті, ніби вони намагаються змагатися величчю з лебедями-шипунами. На тлі тихої води ці пернаті виглядають неймовірно елегантно,
уособлюючи дику свободу степового краю.
Життя цих птахів сповнене цікавих особливостей. Наприклад, для гніздування вони обирають старі лисячі нори, покинуті сховища інших тварин або затишні природні заглиблення. Щойно вилупившись, пташенята дуже швидко залишають гніздо та під пильним наглядом батьків одразу вирушають до великої води.
Основу раціону птахів складають дрібні ракоподібні, молюски, водні безхребетні та частково рослинність. Саме тому вони годинами тримаються на мілководді, ретельно проціджуючи мул.
Для екосистем причорноморських лиманів галагаз є важливим індикатором природної рівноваги, адже його присутність підтверджує добрий екологічний стан водно-болотних угідь. Проте навіть такі сильні та пристосовані птахи сьогодні стикаються із серйозними загрозами. Серед них — фактор турбування в період гніздування, забудова та деградація узбережжя, забруднення водойм і надмірне рекреаційне навантаження.
