27 травня 2026 року минуло чотири роки з дня, коли Саратська громада одягла чорну хустку скорботи. Цього дня у 2022 році під час жорстокого бою поблизу населеного пункту Велике Артакове Баштанського району Миколаївської області ворожий артилерійський обстріл забрав життя чотирьох наших земляків, мужніх захисників України — Ананія Бошка, Сергія Чеботаря, Сергія Атанасова та Валерія Драгана.
Про трагiчну дату нагадали в громадi.
Вони віддали найдорожче — власне життя — за свободу рідної землі та мирне майбутнє кожного з нас. На знак глибокої поваги та невщухаючого болю Саратська селищна рада, мешканці селища та бойові побратими зібралися разом на центральній Алеї Слави, щоб схилити голови у спільній молитві та скорботі.
Перший і найважчий удар для громадиЗі словами глибокого співчуття та шани до присутніх звернулася голова Саратської селищної ради Вікторія Райчева Вона наголосила, що саме ці воїни стали першими втратами громади від початку повномасштабного вторгнення російської федерації. Звістка про їхню загибель чотири роки тому стала страшним потрясінням та особистою трагедією для кожного жителя.
«Втрата таких людей — це незагоєна рана для всієї нашої громади. Вони назавжди залишаться в історії як символ абсолютної мужності, незламності та безмежної любові до Батьківщини», — зазначила очільниця громади.
Окремо Вікторія Райчева згадала й їхнього легендарного командира — підполковника Сергія Дердугу командира 18-го окремого батальйону морської піхоти, який був для бійців взірцем честі та відданості. Доля розпорядилася трагічно: усього за тиждень після загибелі своїх підлеглих, 3 червня 2022 року, у боях біля того ж села Велике Артакове, командир також пав смертю хоробрих.
Вони не були професійними військовими, але стали титанамиФахівець із супроводу ветеранів та демобілізованих осіб Марина Осика у своєму виступі нагадала присутнім, ким були Герої у цивільному житті: Ананій Бошко, Сергій Чеботарь, Сергій Атанасов, Валерій Драган — це наші сусіди, колеги, друзі.. Вони не пов'язували своє життя з армією до 24 лютого: будували плани, виховували дітей, любили свою землю... Проте, коли ворог прийшов нищити їхній дім, вони без вагань взяли до рук зброю.
Голова громадської організації «Буджак – ветерани російсько-української війни»
Ігор Кривиденко наголосив, що подвиг цих чотирьох чоловіків є прикладом справжнього, жертовного патріотизму, на якому виховуватимуться майбутні покоління українців.
Жива пам'ять побратимівОсобливо щемливими були виступи сослуживців та бойових друзів полеглих воїнів. Вони поділилися теплими спогадами про спільні окопні будні, про вірність загиблих у бою та про те, якими надійними та щирими вони були в житті. У кожному слові військових відчувався невимовний біль втрати, який не здатен стерти час.
На завершення мітингу-реквієму присутні вшанували пам’ять усіх захисників України, які поклали життя за її незалежність, хвилиною мовчання. До підніжжя світлин Героїв на Алеї Слави лягли живі квіти як символ нашої вічної вдячності та незабутнього подвигу.
Фото: Саратська селищна рада
