Життєвий шлях від важкої праці у вугільній шахті та особистої зустрічі з вищим керівництвом СРСР до впевненого користування сучасними гаджетами і мережею TikTok пройшла жителька села Загір’я Марія Степанівна Антонова Свій 90-й день народження жінка зустрічає з феноменальною пам'яттю, незмінною ранковою кавою та активною життєвою позицією, руйнуючи будь-які стереотипи про поважний вік.
Про вражаючу біографію та секрети довголіття ювілярки повідомилаЗатишанська громада на своїй офіційній сторінці у соціальній мережі. За інформацією представників громади, привітати довгожительку зі святом до її затишної оселі завітали селищний голова Геннадій Топольницький, начальниця Центру надання соціальних послуг Ольга Пустомельник та місцеві депутати, яким іменинниця розповіла історію свого насиченого життя.
Біографія Марії Степанівни нагадує сюжет пригодницького роману. Вона народилася у 1936 році в Пензенській області у бідній багатодітній родині. Через відсутність взуття дівчинка змогла піти до школи лише у вісім років, одягаючи велетенські червоні солдатські черевики,
які надіслав з фронту мамин брат. Зрозумівши, що в рідному селі перспектив немає, юна Марія вирушила до Туркменістану, де здобула фах бухгалтера, а згодом — до Москви.
Працюючи хатньою робітницею у родині письменника, амбітна дівчина наважилася на безпрецедентний крок: написала листа державному діячу, маршалу Клименту Ворошилову з проханням допомогти у працевлаштуванні. Її сміливість була винагороджена — після особистої бесіди з маршалом дівчина отримала посаду секретарки в інституті теплоелектропроекту та місце в гуртожитку.
Проте прагнення кращого життя повело її далі — на «підняття цілини» до Казахстану. Саме там вона зустріла свого майбутнього чоловіка Володимира, вихідця зі Львова. Довгий час подружжя працювало в пожежній частині, але коли чоловік отримав важку травму, що призвела до ампутації ноги, Марія Степанівна стала єдиною годувальницею для двох синів. Аби забезпечити родину, жінка залишила безпечну посаду диспетчера і пішла працювати у вугільну шахту, де зарплата була у вісім разів вищою. Чоловік же взяв на себе весь побут та виховання дітей.
Навіть вийшовши на пенсію у 55 років, жінка не припиняла працювати. У 2021 році, залишившись вдовою на схилі літ, Марія Степанівна переїхала з Казахстану в Україну, до сина Євгена у село Загір’я. Сьогодні вона оточена любов'ю онуків та правнуків, стежить за трендами у смартфоні та щодня радіє життю.
Свій секрет довголіття ювілярка формулює просто: «Любіть себе і людей, живіть так, щоб оточуючі ставилися з повагою. Ніколи не стійте на місці, завжди шукайте кращі шляхи, і ви обов’язково їх знайдете».
