Другий та - не побоїмося цього слова - традиційний - фестиваль “Херсонський пузанок” - відбувся!
МОСТ зібрав херсонців в Одесі, друзів та однодумців поїсти пузанка, послухати щемливу музику та, звичайно, поспілкуватися.
До останнього, в силу об'єктивних причин, ми не знали, чи зможемо провести цей захід. Обставини складалися не дуже, бо риби просто ніде не було. Наш головний редактор - амбасадор пузанка - Сергій Нікітенко вже змирився з тим, що цього року пузанкового фестивалю не буде, але буквально за кілька тижнів ситуація змінилася на краще: риба була закуплена, гості запрошені, а Сергій - видихнув.
“Проти нас були і росіяни, і погода. Холодний травень заважав нереститися пузанку у Південному Бузі, а росіяни заважають ловити пузанка у Дніпрі. Ми три тижні полювали за рибою і таки змогли купити 80 кілограм, хоч і дрібного, але пузанка!”, - розповів Сергій Нікітенко.
Пузанок і справді дрібніший, ніж минулого року - але так само смачний.
Ми отримали надзвичайний відгук, коли анонсували захід - найперше це було важливо для херсонців, які мешкають в Одесі.
Велика кількість відповідей на питання “Чому ви хочете прийти до нас?” була на кшталт “бо я з Херсона, я хочу побачитися зі своїми”.
Усе це переплітається у щось щемливе та до болю рідне, адже пузанок став не просто локальною стравою, а невіддільною частиною херсонської ідентичності — тієї самої, яку росіяни щодня намагаються випалити та знищити.
Ні багато ні мало, на фестиваль завітало до 200 людей. Він не передбачав програми як такої - пузанок у трьох видах (печений, смажений та в юшці), відоме всім нашим землякам пиво “Дрофа”, музика від Артистки Чуприненко і презентація нашого нового друкованого журналу - ось наша програма.
“За смачною юшкою та ароматним смаженим пузанком лунали тихі пісні Марусі Чуприненко, щирі розмови, спогади про рідний край у мирний час та жарти. Такі події дарують відчуття єдності та вкотре доводять: де б не були херсонці, ми завжди знаходимо можливість зібратися разом, підтримати одне одного і зберігати свої традиції”, - написала у себе херсонка Марина Єлісєєва.
Ми надзвичайно вдячні Артистці Чуприненко, яка розділила з нами цей вечір та грала свою музику про місця,
де вона зростала, де зростали і жили наші земляки. Її пісні навряд можуть лишити когось байдужим, адже викликають широкий спект емоцій - від посмішки до клубка в горлі.
Це і є наша мета, каже Сергій, - подарувати людям відчуття дому - хоча б на вечір.
Звісно, ми не могли не скористатися нагодою, тому презентували наш другий - “Інший” - випуск друкованого журналу “МОСТ”.
“На його сторінках ми, серед іншого, закарбували тисячі кілометрів дорогами Херсонщини, якою вона є сьогодні. З руйнуваннями, пустими селами, високою травою, залишеними снарядами. З жагою до життя. З людьми, які попри все. Журнал - колосальна робота всієї команди редакції, які зуміли розказати історії людей з обох берегів Херсонщини, поговорити із колишніми полоненими, віддати шану загиблому художнику зі Станіслава і багато іншого”, - розказав Сергій Нікітенко.
Як і обіцяли, під час фестивалю ми зібрали на потреби 40-ої окремої бригади берегової оборони та зведеного підрозділу Бузький Гард 32 500 грн. Кошти передамо вже найближчим часом.
Щира подяка всім, хто був з нами цієї п'ятниці - смакував пузанка, допомагав з організацією чи волонтерив.
Завершуємо цей текст на ноті сподівання, що колись ми так зберемось на Херсонщині.
Підтримати нас, ставши членом спільноти найкращих людей можна тут
