Магдалена Паскар«Я дуже хочу, щоб мистецтво продовжувало жити, а музика – доходила до людських сердець», – зізнається Магдалена Паскар з Крутоярівки Одеської області.
Попри нелегку хворобу, вона разом з матір’ю збирає та зберігає пісенну творчість Бессарабії, пише й виконує музичні твори українською та румунською мовами та прагне створити на власному подвір’ї мистецьку резиденцію.
Про мрії та досягнення молодої мисткині – у матеріалі журналіста Район.Білгород.
Мова, яку вона вчила з маминих колискових Крутоярівка заснована приблизно у 1824 році під початковою назвою Ведень Згодом населений пункт почали називати Молдовкою адже переважну більшість мешканців становили молдовани (румуни). У 1945 році, після завершення Другої світової війни, село офіційно отримало нинішню назву. Вона пов'язана з особливостями місцевого рельєфу – поселення розташоване між глибокими крутими ярами.
Крутоярівка лежить у самому серці історичної Південної Бессарабії (Буджаку) – регіону, де поруч століттями жили українці, румуни (молдовани), болгари, гагаузи, албанці та інші народи. Тут і сьогодні зберігається румуномовне середовище,
а народні пісні, традиції та кухня мають виразний колорит.
Магдалена Паскар тут народилася й виросла. Мати Ауріка часто співала доньці колискові, вмикала пісні й багато розповідала про традиції та культуру їхнього народу. Завдяки цьому у дівчини в ранньому віці розвинулися вокальні здібності та бажання дізнатися більше про румунські звичаї та обряди.
Ауріка Паскар, мати Магдалени«Мама завжди говорила, як важливо берегти усе, що залишилося від бабусь і дідусів. Тому я цікавлюся історією рідного краю: спілкуюся зі старожилами, записую народні пісні, занотовую назви старовинних предметів, дізнаюся про родинні рецепти. Для мене важливо зберегти ці знання для наступних поколінь», – пояснює Магдалена.
Утім, на долю дівчини і її матері випали непрості випробування. У п'ятирічному віці у Магдалени почала проявлятися прогресуюча м'язова дистрофія – рідкісне генетичне захворювання, яке поступово позбавляє людину можливості рухатися.
Їй довелося перейти на домашнє навчання, а в 11 років почати пересуватися за допомогою крісла колісного.
У 17-річному віці помер батько дівчини,
а згодом – її рідний брат. Та попри всі важкі обставини Магдалена закінчила школу із золотою медаллю, дистанційно здобула вищу освіту і не відмовилася від своєї найбільшої мрії – співати.
Під час виступу«Мама співала мені ще в дитинстві, тому я полюбила пісні. Потім почала писати власні, записувала їх у зошити, влаштовувала дитячі концерти, співала й танцювала. Музика настільки органічно увійшла в моє життя, що я вже не можу уявити себе без неї», – зізнається Магдалена.
Сьогодні вона виступає під творчим псевдонімом Maria Magdalena. Дівчина пише авторські пісні, грає на фортепіано й укулеле, співає на концертних майданчиках, бере участь у всеукраїнських і міжнародних фестивалях, має десятки творчих відзнак, а також стала учасницею проєкту «Голос країни».
Проєкт став для Магдалени потужним поштовхом на старті професійного шляху. Саме там вона вперше виступила на великій сцені під живий акомпанемент, познайомилася з музикантами, знайшла однодумців і отримала підтримку, яка згодом допомогла записати перші авторські композиції.
Перші кроки до мистецької резиденції
За словами Магдалени, румунський фольклор надзвичайно багатий. Адже у народних піснях є все: любов, родина, традиції, природа, весільні обряди.
Але для неї самої у піснях особливе значення має слово «dor». Бо його майже неможливо перекласти іншою мовою – це глибока туга за мамою, батьком, домом, рідними місцями. Такий стан, на думку Магдалени, потрібно не пояснювати, а відчувати.
«Найбільше мені близькі ліричні пісні. Одна з моїх найулюбленіших – про дитину, яка просить пташку передати матері звістку, що більше не повернеться додому. Ця історія настільки щемлива, що кожного разу торкається мого серця», – каже вона.
У Магдалени є мрія – створити творчий простір, де, з одного боку, вона з матір’ю могла б зберігати й презентувати автентичні речі, що дісталася їй від бабусі – скрині, рушники, килими, а з іншого – проводити зустрічі: вечорниці, сватання, народні свята.
За задумом авторки, цей хаб матиме назву «Casa Mari», що в перекладі з румунської означає «Будиночок Марії». На подвір’ї родини навіть є підходяща будівля, проте вона потребує незначного ремонту.
Кошторисів та розрахунків поки немає, адже ідея зі створенням простору з’явилася в сім’ї достатньо нещодавно.
«Насамперед ми хочемо впорядкувати приміщення, створити затишний і функціональний простір. А далі – наповнити його життям. Мрію, щоб тут проходили творчі вечори, лекції, майстер-класи, зустрічі з людьми, які люблять культуру й мистецтво. У мене вже є багато ідей, і я впевнена, що з часом їх стане ще більше. Також дуже хочу створити мистецьку резиденцію, куди зможуть приїжджати музиканти, художники та інші митці», – пояснює Магдалена.
Вона бачить, що разом з однодумцями зможе творити нові пісні, альбоми, артоб'єкти. Найважливіше для неї, щоб це місце було живим, щоб у ньому постійно народжувалися нові творчі проєкти, розвивалося й жило сучасне мистецтво.
Через віддаленість Крутоярівки від обласного центру і відсутність у родини власного транспорту реалізація деяких задумів молодої мисткині дещо ускладнюється, проте її це не зупиняє.
«Найбільше труднощів виникає тоді, коли потрібно кудись їхати. Для людини, яка пересувається на кріслі колісному, кожна поїздка – це виклик. Але я просто не вмію зупинятися. Не можу сидіти вдома й нічого не робити. Тому жодні обставини мене не зупиняють, навіть коли дуже важко», – запевняє Магдалена.
