LEGO – один із найвідоміших виробників дитячих конструкторів у світі, проте на ринку сьогодні існує безліч альтернатив виробнику, пропозиціями яких часто користуються споживачі. Не завжди ці альтернативи законні та сертифіковані.
За такою, здавалося б звичайною ринковою практикою, проходять справжні баталії між торговим гігантом, та локальними виробниками, які намагаються скопіювати товари бренду. І коли світовий лідер в індустрії іграшок судиться з локальними підприємцями, результат зазвичай передбачуваний.
Але справа № 916/3837/24 стала цікавою практикою для української судової системи. І не через складність доведення контрафакту, а через спробу бренду перекласти багатомільйонні гонорари своїх адвокатів на локальних порушників.
LEGO вимагала 5,5 млн грн за адвокатів через спір на 7225 грн
Дійсно, 6 серпня Верховним Судом було прийнято постанову, суть якої зводиться до того, що принцип пропорційності витрат на правничу допомогу ціні позову та складності справи є домінуючим над умовами договору між адвокатом та клієнтом у питанні їх подальшого розподілу.
Розглядаючи постанову,
ми бачимо, що причиною виникнення спору стала величезна неспівмірність між сумою основного спору та заявленими витратами на послуги адвокатів. Виходячи з матеріалів справи, данська компанія LEGO Holding A/S звернулася до суду за захистом прав на торговельні марки «LEGO» та «CITY», які незаконно використовували українські підприємці при продажу конструкторів китайського походження.
Позивач виявив, що через популярні інтернет-магазини масово реалізовувались конструктори китайського походження, маркування та упаковка яких викликають стійку асоціацію з серіями LEGO. Юристи позивача навіть провели серію тестових закупівель у лютому та травні 2024 року.
Суд першої інстанції вимоги LEGO задовольнив, заборонивши продаж товару та постановивши вилучити та знищити контрафактні конструктори. Також з ФОПів було стягнуто дохід від протиправної діяльності у розмірі 7 225 грн
Здавалося б справа вирішена, порушник припинить протиправну діяльність і покриє збитки бренду, у тій сумі, яка була заявлена позивачем. Але на етапі розподілу судових витрат, позивач заявив до стягнення з відповідачів 109 029,
82 євро, тобто близько 5,5 мільйонів гривень гонорару адвокатів.
Господарський суд Одеської області задовольнив ці вимоги лише частково, зменшивши гонорар до 1 024 євро. З таким підходом погодився і апеляційний суд, ґрунтуючись на тому, що заявлені витрати є очевидно неспівмірними, надмірними та непропорційними.
LEGO оскаржило додаткове рішення, вважаючи, що суд втрутився у договірні відносини між адвокатом та клієнтом. У касаційній скарзі, яка була надана як приклад неправильного застосування норм права, визначалося, що суди не врахувавши статус юридичної фірми, як провідної та складність справ у сфері інтелектуальної власності.
Математика співмірності: чому заявлена вимога у 5,5 мільйонів гривень не підлягає задоволенню
Верховний Суд вказав на неспівмірність розміру вимоги. LEGO Holding вимагало стягнути близько 5,5 млн грн за справу, де сума реально стягнутого з відповідачів доходу склала лише 7 225 грн Суд апеляційної інстанції прямо зазначив, що дохід отриманий від реалізації продукції, у порівнянні з доходами, які отримує LEGO реалізуючи власну продукцію в більшості країн світу,
є незначним (неістотним, нікчемним). А вимога стягнути суму, що у сотні разів перевищує ціну позову, суперечить здоровому глузду та принципу справедливості.
Суд зазначив, що складність справи в даному випадку була перебільшена: доказова база ґрунтувалася на типових тестових закупівлях, а подання численних клопотань про відеоконференції чи адвокатських запитів фактично охоплювалося процесом підготовки заяви по суті і не могло розцінюватися як окремі дорогі послуги.
Важливим фактором стала і та обставина, що відповідачі у справі — фізичні особи-підприємці, які ведуть діяльність в умовах воєнного стану, під обстрілами та в умовах дефіциту електроенергії. Суд дійшов висновку, що покладення на малий бізнес тягаря багатомільйонних витрат іноземної компанії в таких умовах є надмірним тягарем, який не відповідає меті правосуддя.
У підсумку ВС присудив до стягнення 1 024 євро — суму, яку суди визнали реальною, співмірною та достатньою для цієї категорії справи.
Так, безумовно, міжнародні бренди мають право на захист, але фінансувати свої юридичні стратегії за рахунок українських ФОПів у стократному розмірі суди не видається справедливим. Рішення ВС підтверджує, що право інтелектуальної власності є непорушним, але стягнення витрат на адвокатів не може бути способом «надмірного збагачення» сторони або додатковим джерелом доходу, що перевищує суму самого спору в сотні разів.
