Василь Гуляєв поділився своїми глибокими емоціями та спостереженнями, пов’язаними з переживаннями вимушено переміщених осіб (ВПО). Він зазначив, що завжди відчував біль людей, які були змушені залишити свої домівки, втрачати близьких та рідні місця. Проте, коли йому випала нагода на власні очі побачити наслідки цієї жахливої війни, цей біль став у тисячу разів сильнішим.
Подробиці заявиУ своїй промові Гуляєв наголосив на тому, що за кожною історією ВПО стоять:
- зруйнований дім,
- втрачені спогади,
- втрачена територія рідних місць,
- життя, яке назавжди змінила війна.
Наприкінці свого звернення він висловив переконання у перемозі та незламності:
1. Ми не забудемо тих, хто залишив свої домівки.
2. Обов’язково повернемо своє.
3. Ми витримаємо всі випробування.
4. Україна неодмінно здобуде свободу.
Ці слова є яскравим свідченням незламного духу українського народу у боротьбі за своє право на вільне і мирне життя.
