Одесу обрали експериментальним майданчиком для важливої ініціативи Організації Об’єднаних Націй, покликаної сприяти розвитку інновацій в енергетиці України. Під керівництвом Програми ООН з довкілля (ЮНЕП) та за фінансування Італії новостворений Пілотний офіс декарбонізації в Одесі досліджує, як сонячна енергетика та децентралізоване виробництво електроенергії можуть допомогти містам протистояти російським ударам по енергетичній інфраструктурі й водночас закласти основу для екологічного відновлення.
Цей вибір також свідчить про те, що уряд Італії розглядає Одесу та її регіон як пріоритетний напрямок надання допомоги Україні. Окрім допомоги у сфері культурної спадщини та відновлення будівель, енергетична стійкість є важливою передумовою відновлення міста: надійне електропостачання забезпечує функціонування лікарень, шкіл, підприємств та комунальних служб.
У цьому інтерв’ю для Kyiv Post керівник Представництва ЮНЕП у Києві П’єр Карло Сандей розповів, чому для проєкту обрали Одесу, що її сонячний потенціал може означати для інших українських міст і як підтримка Італії може допомогти перетворити попередні оцінки на довгострокові інвестиції.
Kyiv Post: ЮНЕП презентувала результати проєкту, профінансованого Італією, щодо екологічної та стійкої енергетики в Одесі. Яку проблему він покликаний вирішити?
П’єр Карло Сандей Цю проблему створила війна - фактично від самого її початку. Енергетична інфраструктура стала однією з цілей атак Російської Федерації. Нам довелося вирішувати короткострокові проблеми, але водночас думати й про довгострокові. Потрібно знаходити швидкі рішення для нагальних і гуманітарних потреб, але також переосмислювати енергетичний баланс України з огляду на її повноцінну інтеграцію до ЄС. Тож проєкт мав на меті працювати в обох напрямках.
Питання полягало в тому: що ми можемо зробити швидко і які ресурси проєкт може оперативно залучити для подолання енергетичної кризи? А з іншого боку: як нам почати дивитися не лише на сьогодні та завтра, а й на наступний рік, на наступні 10 років?
Тому проєкт має обидва виміри. Саме над цим ми працюємо в його різних компонентах — як над короткостроковими, так і над довгостроковими рішеннями. Приклад короткострокового рішення в Одесі - симулятор Solar City («сонячного міста»).
Він дозволяє вже сьогодні визначити, де саме на кожному даху варто встановлювати сонячні панелі. І це те, що можна зробити за один тиждень. Тобто, якщо завтра у вас з’являться кошти, ви можете встановити сонячні панелі й стати енергонезалежними. Це швидке рішення.
З іншого боку, можна обрати довгострокове рішення, як, наприклад, сонячна електростанція потужністю 30 МВт, над якою ми також працюємо в Одесі. Це займе більше часу, але вона матиме довгостроковий вплив на загальний енергетичний баланс регіону та України.
Які найважливіші висновки можна зробити з оцінювання, результати якого представили на Одеському регіональному форумі відновлення?
Щодо одеської частини проєкту, перший висновок полягає в тому, що якщо покрити сонячними панелями лише 5% дахів, можна забезпечити 25% енергетичних потреб міста. Тобто тут достатньо сонця і достатньо дахів, щоб забезпечити місто електроенергією та створити диверсифіковану й децентралізовану систему розподілу енергії.
Я не можу сказати, що Росія не атакуватиме дахи й не пошкоджуватиме сонячні панелі, але збитки будуть значно меншими,
ніж у випадку централізованої електростанції. Це один із головних уроків: децентралізація має важливе значення для забезпечення стійкості системи.
Другий момент: досі ми значною мірою покладалися на газові турбіни та дизельні генератори. Але в довгостроковій перспективі це негативно впливає на енергетичний баланс країни, довкілля та економіку. Дизельні генератори, з огляду на нинішню ціну дизельного пального, стають дуже дорогим джерелом енергії. Сонячні панелі потребують інвестицій лише на початковому етапі, а потім продовжують виробляти безкоштовну електроенергію протягом усього терміну експлуатації.
І знову ж таки, це позитивний внесок у майбутнє України, тоді як дизельні електростанції та газові турбіни є негативним елементом майбутнього енергетичного балансу України, оскільки вони й надалі залежатимуть від викопного палива і не відповідатимуть напрямку розвитку, якого дотримується ЄС.
Аудиторія в Одесі була вражена тим, що саме їхнє місто стане місцем реалізації такого пілотного проєкту, адже його нечасто обирають для подібних ініціатив. Чому було прийнято саме таке рішення і чому Одеса може стати прикладом для інших міст, таких як Харків чи Миколаїв, які беруть участь у проєкті?
Є два аспекти.
По-перше, це логістичне питання. В Одесі багато сонця, як і в Миколаєві. У Києві, Рівному чи Харкові сонця менше. Тому продавати ідею сонячних панелей в Одесі легше, ніж на півночі України, хоча вони мають сенс і там.
По-друге: в Одесі ми побачили дуже активну та відкриту до співпраці адміністрацію, яка з ентузіазмом долучилася до цього проєкту. Тому працювати з Одесою було простіше, ніж із деякими іншими регіонами України.
І, по-третє, звичайно, італійське фінансування та особлива підтримка Італією Одеси дали місту можливість прийняти цей проєкт.
Енергетична інфраструктура Одеси регулярно зазнає російських атак. Як ви проєктуєте системи сонячної генерації, накопичення та резервного живлення, щоб вони могли витримувати такі ризики?
Власне, для цього і потрібен Solar City Simulator (симулятор «сонячного міста»). Ми прагнемо створити розподілену та децентралізовану систему виробництва електроенергії. У найгіршому сценарії може бути пошкоджено 50 сонячних панелей. Це означає, що вартість дрона, використаного для атаки, може бути вищою за завдані збитки.
Саме тому зараз не варто поспішати з будівництвом електростанції потужністю 30 МВт — доки вона не буде належним чином захищена або доки безпекова ситуація не зміниться.
Адже така велика електростанція є легшою мішенню для обстрілу. І в такому випадку збитки будуть більшими, ніж вартість самих атак. Тож децентралізована модель є правильною відповіддю на цей ризик.
Будь-який міжнародний проєкт має пройти оцінку корупційних ризиків. Як забезпечується захист цього проєкту від корупції?
Перш за все, проєкт реалізує ООН, а ми маємо дуже сильні механізми контролю та запобігання корупції. Отже, ми не здійснюємо фінансові операції через місцеві органи влади. Натомість працюємо з іншими партнерами, діяльність яких можемо контролювати. Я не думаю, що корупція має відлякувати нас від інвестицій. Вона має спонукати до посилення верховенства права. Наявність корупції не означає, що не варто вести бізнес в Україні.
І саме цим ми займаємося в рамках цього проєкту. Ми не можемо відступати через корупцію. Ми маємо з нею боротися. І боротися не лише за допомогою механізмів контролю, а й демонструючи доброчесність і подаючи власний приклад.
А як щодо оцінки потенціалу сонячних дахів, проведеної за допомогою Solar City Simulator IRENA Який потенціал сонячних дахів ви виявили в українських містах? І які типи будівель є пріоритетними - муніципальні, житлові чи комерційні?
Ми охоплюємо всю північну частину Одеси.
Тобто це не вибірковий аналіз окремих дахів. Ми провели оцінку всіх дахів міста. Тепер ми можемо визначити, які з них є продуктивнішими, а які - менш продуктивними. Причиною цього також є затінення: якщо поруч із будівлею стоїть висотна споруда і вона затінює дах, така будівля вироблятиме менше електроенергії.
Аналіз охоплює всю територію міста і не розрізняє будівлі за формою власності - громадські вони, приватні чи інші. Тож кожен може перевірити власну будівлю та побачити, скільки електроенергії вона потенційно може виробляти.
Як механізм єдиного інформаційного центру (Clearing house) працює на практиці і яку проблему він вирішує для міст та інвесторів?
Коли ми почали аналізувати енергетичні проєкти, то побачили, що частина з них надходить до Міністера енергетики, інша - до Міністера громад та територій.
Деякі проєкти потрапляють до Міністера Екології, оскільки вони пов’язані з кліматичною політикою. Інші - до Міністерства розвитку. Отже, єдиного реєстру всіх енергетичних проєктів, що реалізуються в Україні, не існує.
Якщо завтра донор скаже: «Я хочу профінансувати енергетичні проєкти»,
— він не зможе отримати одну повну відповідь. Йому доведеться звертатися до п’яти різних міністерів, а іноді ще й до різних областей. І все це через певні законодавчі зобов’язання.
Закон передбачає, що великими енергетичними проєктами опікується Міністер енергетики. Натомість малі енергетичні проєкти належать до сфери відповідальності Міністерства громад та територій і Міністерства розвитку. Частина проєктів є приватними інвестиціями, тому вони взагалі не вписуються в цю систему. Тому складно забезпечити збіг між пропозицією та попитом, або між потребами та пропозицією.
Ідея полягає в тому, щоб завтра будь-хто міг сказати: «Покажіть мені всі проєкти потужністю до 10 МВт», — і одразу отримати такий перелік. Водночас якщо хтось скаже: «Я готовий встановлювати сонячні панелі, підкажіть, куди звернутися », - він також зможе отримати відповідь. Наразі такої можливості немає.
Інформаційний центр Clearing house має стати єдиним місцем, де можна побачити всі наявні можливості з одного боку та потреби й попит - з іншого, щоб легше було поєднати ці дві сторони.
Італія профінансувала цей етап. Що буде далі? Хто оплачуватиме реалізацію — інші донори, приватний капітал чи знову італійці?
Скажімо так: пожертва охоплює все. Звісно, нам знадобиться більше фінансування. Італійське агентство співробітництва та розвитку (AICS) забезпечує не лише фінансування, а й політичний нагляд з боку країни «Великої сімки» (G7). Це також відповідає ініціативі G7+ щодо підтримки енергетики України.
Ми сподіваємося продемонструвати результати вже в короткостроковій перспективі, особливо завдяки інвестиціям приватного сектору та українським інвестиціям, адже в Україні є ресурси для цього. Тож не варто лише чекати на донорів. Іноді потрібна лише маленька сніжинка, щоб запустити лавину.
