Понад 12 років Анна Зозуля працює у психології, а знайомство з кавовою справою почалося для неї ще у студентські роки. Згодом ці два напрями, на перший погляд не пов’язані між собою, стали основою власної справи – кав’ярні «Secret Kava» в Одесі яку Анна відкрила разом із чоловіком-військовослужбовцем.
Ідея закладу була ширшою за звичайне кафе з кавою. Подружжя хотіло створити місце, де психологічна підтримка не обмежувалася б кабінетом і консультацією, а поруч залишався простір для спілкування та зустрічей. Тож сьогодні тут проводять тренінги, арттерапевтичні заняття, настільні ігри та заходи для як для військовослужбовців, ветеранів і членів їхніх родин, так і просто для охочих долучитися до різних активностей.
Власну справу Анна з чоловіком запустили у 2025 році за кошти грантової підтримки. Відтоді «Secret Kava» стала і бізнесом, і місцем, навколо якого поступово сформувалося коло постійних відвідувачів.
Про те, як започаткувати власну справу під час війни, чому ветеранам потрібні неформальні простори для спілкування, з якими психологічними запитами сьогодні звертаються українці й українки та чому гарної ідеї не достатньо без чітких розрахунків,
Анна Зозуля розповіла в ефірі «Вечірнього району» з Ольгою Булковською
Як психологія та кава стали однією справою У психології Анна Зозуля працює понад 12 років. Однак ще у студентські роки, коли навчалася на психологиню, вона встигла попрацювати баристою. Подібний досвід мав і її чоловік – до служби у Збройних силах України він також працював із кавою.
Згодом у подружжя з’явилася мрія про власну кав’ярню. Паралельно Анна хотіла мати окремий простір для консультацій і тренінгів. Коли подружжя вирішило започаткувати власну справу, ці два задуми лягли в основу спільного проєкту.
Так з’явилася «Secret Kava» – кав’ярня з психологічним простором.
За словами Анни, таке поєднання виявилося природним: робота з психологом часто потребує часу, щоб після консультації повернутися до звичного ритму. Горнятко кави або чаю може стати простим способом затриматися на кілька хвилин, відпочити й переключитися.
«Коли ти попрацював із психологом, тобі потрібно ще якось підкріпитися», – пояснює Анна.
Водночас ідеться не лише про індивідуальні консультації. У просторі проводять групові зустрічі,
тренінги та арттерапію, тому кав’ярня стала місцем, де психологічна робота поєднується зі звичайним людським спілкуванням.
Які психологічні запити загострила війнаПовномасштабна війна суттєво вплинула на психологічний стан українців, однак одна з найпоширеніших тем, з якими люди звертаються до психологів, залишається незмінною – стосунки.
Йдеться про взаємини в родині, з батьками, партнерами та дітьми. Водночас війна додала до цих проблем нові тригери.
За спостереженнями Анни Зозулі, стало більше звернень, пов’язаних із посттравматичними стресовими розладами та неконтрольованою агресією. Наслідки травматичного досвіду часто позначаються не тільки на самій людині, а й на її взаєминах із найближчим оточенням.
Саме тому частину роботи у «Secret Kava» будують навколо комунікації. Тренінги, арттерапевтичні заняття та групові зустрічі дають можливість людям краще зрозуміти власний стан, проговорити проблеми та шукати способи їх розв’язання.
«Хай що відбувається у суспільстві, людина завжди хоче комунікувати з іншими людьми», – говорить психологиня.
Простір, де ветерани можуть бути серед своїх
Окрему увагу в «Secret Kava» приділяють військовослужбовцям, ветеранам та їхнім родинам. Для них організовують тренінги, зустрічі, настільні ігри та «Мафію».
На перший погляд, звичайна гра може здаватися далекою від психологічної підтримки. Проте мета таких заходів полягає не в терапії як такій, а у створенні можливості для спілкування та поступового повернення до активного соціального життя.
Анна Зозуля пояснює: після пережитого досвіду військовим та ветеранам може бути непросто одразу долучатися до середовища, де більшість становлять цивільні. Натомість у колі людей із подібним досвідом бар’єр для спілкування може бути нижчим.
«Ветеранам і військовослужбовцям дійсно набагато легше збиратися в колі своїх. Їм ще важко виходити на зустрічі, де є цивільні люди, які не пережили те, що переживають вони», – розповідає Анна.
Тому важливими стають не лише спеціалізовані програми реабілітації чи офіційні установи, а й звичайні міські простори, де можна провести вечір за настільною грою, поговорити, познайомитися з іншими людьми або просто випити кави.
За словами психологині,
потреби військових і ветеранів у цьому сенсі не відрізняються від базових потреб інших людей: спілкуватися, бути почутими, мати можливість відпочити та перемкнутися.
Коли ж зустріч має формат психологічного тренінгу, до цього додається професійна робота з конкретними запитами учасників.
Як підтримувати й не нашкодитиПитання взаємодії з військовими та ветеранами залишається актуальним і для цивільних. Українське суспільство лише формує нову культуру комунікації з людьми, які мають бойовий досвід, і далеко не завжди співрозмовник може знати, які слова чи теми здатні викликати болісну реакцію.
У професійній психологічній роботі, наголошує Анна, ключове значення має відповідна освіта та компетентність фахівця.
А у звичайному спілкуванні важливим залишається саме створення можливостей для контакту – без примусу та без намагання перетворити кожну зустріч на розмову про пережите.
Саме тому частина ветеранських заходів у «Secret Kava» побудована навколо звичних активностей. Людина може прийти на гру або зустріч і сама визначати, наскільки активно хоче долучатися до спілкування.
Для декого складним стає вже перший крок – просто прийти. Проте поступово такі зустрічі допомагають відновлювати соціальні зв’язки та формувати коло людей, поруч із якими комфортно перебувати.
Пів мільйона гривень на старт власної справиІдея «Secret Kava» могла залишитися мрією, якби подружжю не вдалося знайти фінансування. Власних коштів для запуску бізнесу було недостатньо, тому Анна почала шукати можливості отримати допомогу від держави.
Так вона звернулася до центру зайнятості та підготувала бізнес-план для отримання гранту на власну справу.
Як дружина військовослужбовця Анна отримала грантову підтримку в розмірі 500 тисяч гривень. За її словами, саме це дало можливість перейти від планування до відкриття закладу.
Проте разом із фінансуванням з’явилося й інше завдання – навчитися мислити не лише як психологиня чи людина, яка давно мріяла про кав’ярню, а і як підприємиця.
«Нас попередили, що інтуїтивно нічого не можна робити. Тому найважчим було звикнути до цифр. Бо бізнес – це в першу чергу цифри», – говорить вона.
Під час підготовки бізнес-плану необхідно було визначити очікувану кількість клієнтів,
продажі та фінансові показники. Для людини без попереднього підприємницького досвіду це стало окремою частиною навчання.
Анна наголошує: бажання допомагати людям або займатися улюбленою справою саме собою ще не робить проєкт бізнесом.
«Ти надаєш послуги, ти допомагаєш людям, але якщо ти не будеш апелювати цифрами, це не бізнес, це просто справа до душі», – зазначає власниця «Secret Kava».
Знайти людей, яким можна довірити кав’ярнюЩе одним викликом на старті став пошук команди. Умови грантової програми передбачали створення робочих місць, однак для Анни це було не лише формальним зобов’язанням.
Щоб розвивати психологічний напрям, їй були потрібні люди, яким можна довірити щоденну роботу кав’ярні.
Перший досвід пошуку працівників виявився непростим. Частина молодих кандидатів залишалася лише на кілька днів, після чого вирішувала рухатися далі. Зрештою майбутніх барист вдалося знайти через соціальні мережі.
Зараз, розповідає Анна, сформувалася команда, якій вона може довіряти настільки, щоб зосередитися на розвитку психологічного простору.
Важливим показником стали й стосунки працівників із постійними відвідувачами.
Баристи знають їхні звички та улюблені замовлення, а іноді починають готувати напій, щойно бачать знайомого гостя.
Такі деталі поступово змінюють характер самого закладу: для частини людей він стає не просто місцем, куди заходять купити каву.
Коли відвідувачі стають частиною спільноти Особливо помітно це у роботі з ветеранами. Анна говорить, що люди, які регулярно приходять до простору, із часом перестають бути лише відвідувачами.
«Кожен ветеран, який сюди приходить, стає не так клієнтом, як другом», – розповідає вона.
Разом із цим виникають нові знайомства, партнерства та спільні проєкти. Наприклад, у «Secret Kava» вже проводили «Мафію», яку організовував ветеран, а інші ветерани-підприємці привозили на подію власну кондитерську продукцію.
Таким чином один невеликий бізнес стає майданчиком для інших.
Для Анни цей процес не обмежується заходами в кав’ярні. До неї звертаються знайомі військовослужбовці та ветерани, які також думають про підприємництво. Вона ділиться з ними власним досвідом: як формувала ідею, готувала бізнес-план, подавалася на грант та проходила шлях до відкриття.
За її словами, двоє знайомих ветеранів, яким вона розповіла про нюанси свого бізнесу, уже започаткували власні справи. Один із проєктів пов’язаний із піцерією, інший – із виробництвом кондитерської продукції. Тепер ці підприємці співпрацюють і з «Secret Kava».
Так формується своєрідний ланцюг: державна підтримка допомагає запустити один бізнес, він створює робочі місця та простір для спільноти, а отриманий підприємницький досвід стає корисним для тих, хто лише планує власну справу.
Бізнес під час війни«Secret Kava» відкрилася в Одесі у 2025 році – у місті, де повітряні тривоги та російські обстріли залишаються частиною повсякденного життя.
На запитання, як вдається продовжувати працювати за таких умов, Анна відповідає коротко: «Живемо далі».
За цією фразою – реальність багатьох українських підприємців, які одночасно рахують продажі, шукають працівників, сплачують податки, планують розвиток і змушені пристосовувати роботу до війни.
Історія «Secret Kava» водночас показує ще один вимір такого підприємництва. Бізнес може бути не лише місцем продажу товарів чи послуг, а й точкою, навколо якої поступово формується спільнота.
У цьому випадку все почалося з двох особистих мрій – про власну кав’ярню та психологічний простір. Згодом до них додалися грант, команда, ветеранські зустрічі, психологічні тренінги, нові знайомства та співпраця з іншими підприємцями.
А чашка кави стала приводом залишитися трохи довше – поговорити, пограти, попросити про допомогу або, навпаки, поділитися власним досвідом.
