Цього року у Болграді проходить XV Міжнародний винний фестиваль «Bolgrad Wine Fest». Головною особливістю ювілейного заходу стала рекордна кількість учасників дегустаційної конкурсної програми: свої зразки презентують 44 виноробні з різних куточків Одеської області.
Про історію заснування фестивалю, його трансформацію та фінансово-організаційні засади в інтерв'ю виданню «Район.Болград» розповіли співзасновник заходу Сергій Моїсеєнко та директор комунальної установи «Фонд підтримки підприємництва» Болградської міської ради Серафим Савченко.
Історія фестивалю, розповідає Сергій Моїсеєнко почалася не з вина, а зі стратегії розвитку території. У 2007–2008 роках Фонд підтримки підприємництва ініціював її написання, і до роботи залучили фахівців із Херсонщини. Серед напрямів розвитку записали туризм.
«Туризм у нас був лише на папері, – згадує Моїсеєнко. – Інфраструктури не було, і ніхто не розумів, що саме ми можемо показати. Скептицизм, звісно, був».
На фото Сергій Моїїсеєнко та Ольга КаршокПошук ідеї, яка запустила б цей напрям, тривав до 2009 року. Тоді в рамках міжнародної волонтерської програми до Болграда приїхав волонтер зі США.
Після роботи у місті волонтери з партнерами зїжалися на конференцію, де обговорювали та голосували за ідеї розвитку громади. Перемогла ідея винного фестивалю.
«Пригадую, як на тлі ініціатив колег – створення молодіжного простору чи мовного клубу – наша ідея провести винний фестиваль виглядала надзвичайно сміливо та нестандартно. Та коли розпочалося голосування серед усіх 70 пар учасників (волонтерів і їхніх партнерів із громад), наш ватман просто майорів від голосів – на ньому не залишилося жодного вільного місця для стікерів»
Моїсеєнко наголошує, що саме так вдалося зацікавити людей.
«Ми не нав'язували містянам того, що, на нашу думку, потрібно показувати, – пояснює він. – Ми питали: що ви самі можете показати? І тому ідея пішла знизу, а не зверху».
Потім ідею представили керівництву району й міста, її підтримали, а організацією зайнявся Фонд підтримки підприємництва.
Перший фестиваль 2010 року був скромним: його проводили в приміщеннях Болградського будинку культури.
«Ніхто не думав, що фестиваль зросте до таких масштабів. На перший фестиваль ми запросили сім великих підприємств,
які діяли на той період у Болградському районі. Сьогодні фестиваль збирає як професіоналів так і аматорів - крафтовиків», – каже співрозмовник.
Уже на третій рік захід вийшов на міську площу. Дату обрали не випадково: восени завершуються польові роботи, господарі розраховуються за врожай, і в людей з'являється час та кошти для відпочинку.
Далі фестиваль тільки зростав. У 2019 році його відвідали понад 11 тисяч людей, а ярмарок і дегустації займали кілька кварталів центру міста.
Нині організацією займається комунальна установа міської ради. За словами директора фонду Серафима Савченка захід започаткували міська, районна ради та районна державна адміністрація, а після децентралізації організаторські функції перейшли до фонду.
Масштаб, який фестиваль набрав, добре видно на прикладі дегустації.
«У 2010 році виноробів було до десяти, а зараз – 44 учасники.Оцінюють якість вин вже професори, технологи, сомельє, дегустаційна комісія працює за протоколами».
За словами Серафима Савченка, на фестивалі є й свої справжні легенди та ветерани. Серед них – Михайло Фучеджи, який не пропустив жодної із п’ятнадцяти винних зустрічей.
Учасники Bolgrad wine fest 2018«Протягом п’ятнадцяти років він подавав власні вина на дегустацію експертам, рік за роком відточував майстерність і майже щоразу виборював дипломи, – ділиться директор фонду. – Сьогодні він бездоганно відчуває свої найкращі зразки й презентує саме їх. Така відданість справі вражає та надихає».
Фестиваль під час війниУ 2022 році фестиваль не проводили. Торік, на XIV фестивалі, його вдалося повернути на центральний міський майдан. Директор ФПП називає це одним із перших проривів.
Він не заперечує, що проведення свята під час війни викликає запитання.
«Можна сказати, що фестиваль – не час під час війни. Я повністю з цим погоджуюся, –зізнається він. – Треба було шукати інші формати. Але це традиційна подія, і в наш час, коли майже все вмирає, це єдина можливість її втримати. Якщо ти пропускаєш хоча б один рік, то, можна з упевненістю сказати, ти втратив цю подію».
Серафим Савченко підкреслює, що видатки міської ради на захід залишаються цілком помірними та далекими від мільйонних сум.
«Ми не прагнемо частувати всіх навколо чи замовляти виступи іменитих гуртів за бюджетний кошт,
— наголошує він. — Сьогодні фестиваль тримається на ентузіазмі та мінімальній підтримці».
Bolgrad Wine Fest 2025Водночас директор фонду підкреслив принципову позицію: близько 95% усіх витрат спрямовують на укладання договорів саме з місцевими підприємцями Болградської громади.
«Для нас це принципово, — пояснює керівник, — адже ці підприємці сплачують податки до місцевого бюджету, і кошти знову повертаються громаді».
Раніше фестиваль тривав два дні і майже без перерви. Тепер усе інакше.
«Це безпековий період, комендантська година, і немає де ночувати, – пояснює Савченко.
За його словами, проблема житла лишається однією з найгостріших.
«Уже зараз можемо впевнено сказати: місць у готелях і в ФОПів, які легально надають послуги проживання, немає. Усе заброньовано», — каже він.
Ще одна проблема – транспорт.
«Найближче місто від нас за сорок хвилин, і жодного додаткового рейсу на час фестивалю немає, – розповідає Серафим Савченко.
Найголовнішою проблемою директор ФПП називає кадри.
«Війна відібрала кадри у всіх, – говорить він. – У людей, які забезпечують фестиваль,
є свої службові обов'язки, а фестиваль – це додаткове, надмірне навантаження. Є люди, які працюють за трьох».
Через безпеку змінилася й географія фестивалю. Раніше на дегустацію приїжджали виробники із Закарпаття, Києва, Сум, Миколаєва, Херсона. Тепер це неможливо, зазначає директор фонду, натомість цьогоріч у ній представлена вся Одеська область.
До поширення оголошення долучилася організація ООН (ФАО яка підтримує малі виноробні. Деякі виробники, за словами Савченка, не можуть приїхати, бо війна забрала найманих працівників: у центрі Одещини є господарства, які раніше мали штат, а тепер тримаються на родині й скоротили виробництво. Тому вони надсилають лише кілька зразків.
Гостям доїхати теж складніше, ніж до війни.
«Раніше до нас їздили болгари, молдовани, румуни, вони навіть торгували, — розповідає директор фонду. — Тепер люди їдуть особисто, а не колективами й не автобусами. Ніхто не хоче брати на себе відповідальність. Тихого місця в Україні немає, це знають навіть наші сусіди».
Міська рада відкрила на майдані всі наявні укриття. Рекламну кампанію підтримали туроператори в Одесі,
Чорноморську, Білгороді-Дністровському та Ізмаїлі.
Фестиваль, за словами Серафима Савченка, це насамперед культура.
«Це збережена етнічна культура багатонаціонального Буджака, – каже він. – Тут ви зустрінете одночасно шість мов, шість національностей і шість танців». Серед національностей він називає албанців, гагаузів, молдован, українців і найчисельніших у регіоні болгар.
Цьогоріч повернуть обряд давлення винограду, відбудуться майстер-класи й виступи національних колективів. Ярмарок творчості представить вироби з епоксидної смоли, лазерне гравіювання, кошики з лози та інше. Про справжність вина організатор говорить прямо:
«Тут ви купите вино в тієї людини, яка його виробила. Воно без присадок, без хімії, справжнє».
Додатковою родзинкою буде й розважальна зона: підприємець із Миколаєва привезе атракціони, обладнання яких місяць тому пройшло сертифікацію.
На запитання, чи не звинувачують фестиваль у пропаганді алкоголю, Савченко відповідає, що такого не було.
«Південь України історично асоціюється з виноробством і виноградарством, – пояснює він. – Вино – це частина культури цієї території.
Це не горілка, і це особлива культура споживання».
За його словами, на фестивалі вино поєднують з традиційними стравами:
«Є національні страви – каварма, булгур, сир, бринза, хліб, різні прянощі. І люди вчаться і пити, і закусувати правильно».
Мрія про проєктПопри всі труднощі, Серафим Савченко говорить про фестиваль з оптимізмом. Його головна мрія – зробити із заходу повноцінний комерційний проєкт.
«Це не повинна бути чергова дата в календарі, – каже він. – Це має бути проєкт, який має початок, ціль і результати. Ми запрошуємо підприємців стати комерційною частиною фестивалю».
Сергій Моїсеєнко ж, який колись шукав для Болграда головну ідею, зазначає: фестиваль живе, бо його підхопили самі люди. «Якби його придумали для людей, а не з людьми, він би давно закінчився», – завершує він.
