“Своїми діями США дедалі посилюють гуманітарну катастрофу у Сирії, несуть страждання мирним мешканцям, по суті потурають терористам, що сім років мордують сирійський народ, провокують нову хвилю біженців з цієї країни та загалом регіону”, - відреагував президент Путін на вчорашню ракетну атаку силами коаліції сирійських складів хімічної зброї та її виробничої інфраструктури. Цинізм цього висловлювання російського диктатора полягає у тому, що припинити гуманітарну катастрофу він вже давно міг би сам - йому достатньо лише розірвати домовленості з Башаром Асадом і прибрати своїх “ихтамнетов”. Асадівський режим, від якого потерпає Сирія, тримається лише на російських багнетах. Так само, як лише завдяки росіянам ще існують бандитські “республіки” на Донбасі. Так само, як російські “інтернаціоналісти” є єдиною причиною існування так званої ПМР та сірих кавказьких анклавів.
Апелювання Путіна до міжнародних інституцій і виглядає огидним, і є таким насправді. Вже п’ятий рік поспіль представники РФ в ООН перетворюють кожне засідання Радбезу на фарс. Росія блокує будь-які спроби врегулювати ситуацію у Сирії так само вперто,
як і у випадку з Україною: або граймо за нашими правилами, або - вето. А Сирія почекає. Але у таку гру можна було вигравати лише у Обами, Оланда та Камерона. Трамп, Макрон та Мей - гравці рішучі і малюють “червоні лінії” зовсім інакше. І тепер вже Росії доводиться грати за нею самою встановленими правилами, де правий той, хто сильніший.
Коаліція достатньо потужна, щоби не зважати на будь-чиї забаганки. У путінському ж рукаві не виявилося навіть козирної шістки. Ані хвалене ППО, ані російський флот, попри нахабні погрози у бік США напередодні, навіть не рипнулися у відповідь на доволі лагідну порку “Томагавками”. Єдині, хто одержав перемогу над коаліційними силами - путінські пропагандисти, що у віртуальному світі збивають віртуальною зброєю віртуальні ж американські ракети. Саме тому російський диктатор поспіхом вдягається у побиту міллю тогу миротворця.
Важко не погодитися з думками тих, хто вважає це бомбардування демонстративним, майже театральним, мовляв, хто ж попереджає супротивника за тиждень? Ясно, що за потреби такий самий удар буде, безумовно, нанесений блискавично,
без попереджень. І на максимальне ураження, як це вже двічі трапилося з російськими найманцями на східному березі Євфрата. А вчора дійсно була вистава. Демонстрація сили і єдності коаліції західних держав. Популярна демонстрація російської немічі.
Сьогоднішні війни, насамперед, війни інформаційні. Вчора франко-американо-британські сили стисло і зрозуміло донесли світові інформацію про те, що путінські обіцянки підтримки чи захисту не варті ламаного сирійського фунта. І увесь гвалт, що здійняли московські агітатори навколо нібито збитих американських ракет перекреслені навіть не численними фото влучень “Томагавків”, а одним презирливим коментарем генерала Данфорда: “Під час нашої атаки російські гармати та ракети мовчали”.
Результат ракетного обстрілу 14 квітня 2018 року центру з розробки хімічної зброї поблизу Дамаска, Сирія
Володимир Саркісян
