Спеціаліст Українського проекту бізнес-розвитку плодоовочівництва Сергій Потапов назвав найправильнішим горіховим садом в Україні сад кооперативу «Горіх Причорномор’я». Та в цьому випадку точніше було б говорити не про горіховий сад, а про горіховий бізнес, який розбудовується паралельно в кількох напрямках і запрацює в повному обсязі восени цього року.
Знайомство з господарством, яке називають кращим горіховим бізнесом в Україні, починається чомусь із якоїсь страшенно занедбаної виробничої бази на околиці села Яськи, що біля міста Біляївка на Одещині. Кілька ще радянських металевих каркасів теплиць, накритих затінювальною сіткою, цехи з облупленими стінами, подекуди проваленим дахом і залишками іржавих залізяк.
Щоправда, коли агроном кооперативу «Горіх Причорномор’я» Андрій Гоменюк запрошує всередину теплиці, відразу бачиш , що тут працюють, не покладаючи рук. На підлозі тісними рядами стоять схожі на горщики кульки з землею, зверху замульчованою дерев’яними трісками. І в кожному такому пакеті – різної висоти зелені пагони. Як розповів Андрій Гоменюк, тут і волоський горіх буковинської селекції,
прищеплений на сіянці місцевого походження, і фундук європейських сортів, прищеплений на ведмежу ліщину, і шипшина, і навіть пекан.
У приміщеннях занедбаних цехів теж кипить робота: йде ремонт і відновлення. Як розповіли господарі, колись тут був соковий завод. У 90-і він розділив долю майже всіх подібних підприємств: обладнання майже все розтягли на металобрухт, почали розтягувати вже й стіни та дах. Зараз обладнання, навпаки, вже завозять. Встановлено дві вживані машини для миття продукції, які будуть перероблятися відповідно до специфіки горіха та шипшини. Як розповів технолог «Горіха Причорномор’я” Максим Перепелиця, вже восени, до листопада тут буде змонтовано повний комплекс машин із доробки горіха та фасування меду і медово-горіхових паст. Отже, горіх цьогорічного врожаю у цих цехах спеціальними машинами обчищатимуть від навколоплідника, колотимуть, лущитимуть, потім завозитимуть на візках по 150–200 кг в сушарку, де сушитимуть 12 год за температури 25–30°С. Як пояснив М. Перепелиця, за температури 33–34°С починає виділятися горіхова олія, через що горіх окислюється і починає гірчити.
Так працюватиме сушарка періодичної дії потужністю 5 т/добу, яка монтуватиметься першою. Потім буде встановлена сушарка неперервної дії, в яку можна буде довантажувати горіх і вивантажувати по мірі висихання. Всього буде встановлено 3 сушарки загальною потужністю 15 т/добу. Під час зберігання горіхи знезаражуватимуть озоном. Також працюватиме лінія з фасування меду в стіки та маленькі банки, виготовлятимуться медово-горіхові та медово-фундукові пасти в невеликих баночках.
Всього ж на підприємстві, де найближчим часом планується впровадити стандарти GlobalGAP, працюватиме 20–30 чоловік. Як розповіли в кооперативі, це буде перше подібне підприємство з доробки горіха і виготовлення медово-горіхових продуктів в Україні. Тож потужності його розраховані не лише на власний урожай, а й на надання послуг з доробки, сушіння та зберігання горіха стороннім виробникам з південних областей.
Самі ж сади знаходяться на околиці сусіднього села Троїцького. Власне, садів аж три — різного віку, різного складу або з різними особливостями в технології закладки й вирощування.
Сорти горіха,
висаджені господарством, агроном називає напівлатеральними: латерального плодоношення домогтися можна, але якщо дерева запустити, не обрізувати, то дерево стане плодоносити тільки на верхівках, наче дичка.
Заклавши першу змішану плантацію з фундуком, «Горіх Причорномор’я” в наступні роки пробували інші моделі. Тепер тут закладають змішані посадки горіха з шипшиною: 35 га вже висаджено, а ще 40 збираються висадити цієї осені (в вересні шипшину, а в листопаді горіх). Остання культура не лише невибаглива, а й, як виявилося, запитана ринком, причому саме культурна, промислова. Як пояснили в кооперативі, в Україні є пара фармацевтичних компаній, зацікавлених у придбанні великих партій шипшини, але саме однорідних: одного сорту, одного кольору, зібраних в один строк. Цього всього годі шукати серед продукції, яке збирає в лісах і здає населення. Хороший попит на шипшину і в Німеччині та Польщі.
Шипшина починає плодоносити зазвичай на 4-й рік. Вирощена з пагона може дати перший урожай на 3-й рік, а з сіянця — лише на 5-й. А на 6-й рік, поки горіх почне плодоносити,
шипшина дозволить вже окупити затрати. Адже плодоносить вона 30–40 років. А на піку плодоношення в Польщі вже збирають до 8 кг з куща шипшини. «Горіх Причорномор’я” настільки амбіційних цілей не ставить, але на 5-й рік розраховує на 2–3 кг з куща.
Також кооператив сам вирощує й саджанці горіха і навіть потрапив до офіційного переліку розсадників, покупцям яких виділяють бюджетну компенсацію на придбання садивного матеріалу. Як розповів агроном господарства, зібрані позаторік по лісопосадках горіхи посадили минулого року наприкінці квітня-на початку травня в ящики з піском, а за 2 тижні пересадили в літрові пакети. Наприкінці серпня-на початку вересня в літрових пакетах коріння почало пробивати дно, тож у кінці листопада-грудні горіхи пересадили в 7-літрові пакети, замульчовані трісками від пересихання.
Торік перші насадження волоського горіха дали сигнальний урожай. Як розповів агроном, горіхи вродили смачні, середнього розміру. Він сподівається, що на піку плодоношення з кожного волоського горіха збиратимуть 30 кг щороку.
Завдяки програмам міжнародної допомоги з боку ІТС та Українського проекту бізнес-розвитку плодоовочівництва Павло Тулба вже побував на провідній європейській галузевій виставці FruitLogistica, на продовольчих виставках у Китаї, ОАЕ та Польщі. Тож найближчим часом ми напевне почуємо про те, як Україна нарощує прямий експорт більш чи менш доробленої продукції в тих сегментах, де наша країна поки що залишається провідним постачальником сировини через міжнародних трейдерів.
