Двоє з них, старший солдат Сергій Бариш та сержант Сергій Вакуленко, загинули ще минулого року. Старший солдат Олег Личак, молодший сержант Сергій Іваненко та старший сержант Ігор Руденко загинули у листопаді цього року. Про долю кожного з них — у сюжеті.
— Кожен з полеглих воїнів незламно стояв за кожного з нас. Ризикуючи своїм життям, кілометр за кілометром знищуючи ворога, боровся за нашу Перемогу.
Втрачені життя, зламані людські долі. Біль за рідними не вщухне ніколи. В останню путь у Полтаві проводжають п’ятьох захисників України. Один із них — 41-річний молодший сержант Сергій Іваненко. Був командиром 1-го стрілецького відділення. З початку війни пішов добровольцем в ТрО, потім перевівся в ЗСУ.
Володимир Іванович, друг родини Сергія Іваненка Дуже хороша дитина була, друг мого сина. Перший раз він пішов, отримав рану, трішки підлікували — і ось вам результат: поїхав десь під Авдіївку і потрапив під обстріл, одна куля в голову, а інша в легені. Так, як каже батько, хоч не мучився.
Понад 20 років знав Сергія Іваненка полтавець Олексій. Вони разом займалися експортом зерна.
Олексій, колега загиблого Сергія Іваненка Він працював у мене в команді. Це була завжди така дуже спокійна, дуже зважена людина. Професійно займався спортом, бігав. Ми дуже чекали, коли він повернеться.
Завжди у пам’яті — посмішка Сергія, говорить його колега Олег.
Олег, колега загиблого Сергія Іваненка Це надзвичайна людина, дуже талановита, гарна, спортсмен. Він марафон бігав, він 40 кілометрів бігав. Завжди це була гарна людина, і він мені запам’ятається там, що коли його бачив, у нього була така посмішка, яку не мають багато людей.
Попрощалися цього дня і з 38-річним старшим солдатом Олегом Личаком. Він був нацгвардійцем. Загинув боєць 8 листопада 2023 року поблизу села Вербове Запорізької області. Його сусідка згадує: працював чоловік на склозаводі, завжди міг допомогти по-сусідськи і ніколи не відмовляв.
Надія Павлівна, сусідка загиблого Олега Личака Він веселий, добрий, служив він з 2014 року. Приходив, всіх привітає, каже: «Нічого, добре все буде, все одно Україна буде наша». Сусід наш подзвонив, сказали спочатку, безвісти зник. Ми думали, може, десь поранений, знайдемо його.
Цього дня назавжди прощаються і з 47-річним старшим солдатом Сергієм Баришем.
Він служив стрільцем-санітаром 8-ї механізованої роти. Загинув воїн під час мінометного обстрілу позицій підрозділу поблизу села Луганське біля Бахмута. Сталося це 6 липня 2022 року.
Сергій, знав загиблого Сергія Бариша Був чуйною людиною, гарним другом. Ми з ним ще знайомі з 90-х років, у 96-му році, здається, познайомилися. Він працював на той час у міліції, був оперуповноваженим карного розшуку. Займався розшуком злочинців, потім так сталося, що звільнився і з початком повномасштабного вторгнення пішов захищати нашу країну.
Ця осінь стала фатальною і для старшого сержанта Ігоря Руденка. Він був головним сержантом 2-го стрілецького взводу.
— Старший сержант Руденко Ігор Олегович 1970 року народження, головний сержант 2-го стрілецького взводу військової частини А7310. Виконуючи обов’язки військової служби, вірний віськовій присязі, у бою за нашу Батьківщину загинув 10 листопада 2023 року.
Провели в останню путь і загиблого 39-річного сержанта Сергія Вакуленка. Він був командиром танка танкового взводу. Військовий загинув 25 квітня 2022 року, виконуючи бойове завдання поблизу села Новопрокопівка Запорізької області. Усіх захисників поховали на Затуринському цвинтарі.
