Полтава

"Поверніть захисників Маріуполя додому" - у Кременчуці пройшла акція на підтримку полонених захисників

12 міст України о 12.00 сьогодні долучились до проведення акції.

Сьогодні у Кременчуці рідні і близькі полонених військовослужбовців, які вже 19 місяців, перебувають в російському полоні, вийшли з плакатами на акцію.

Більшість з них служили у легендарному полку «Азов» і були взяті у полон в Маріуполі. Саме з травня 2022 року військові перестали виходити на зв’язок.

12 міст України о 12.00 сьогодні долучились до проведення акції.

Кременчужани нагадують, що військовослужбовці виконали наказ і вимушені були залишити "Азовсталь" і піти в полон ще в травні 2022 року. Дехто саме з того часу не знає, де їх чоловіки, сини, брати. Дехто отримав хоч якусь звісточку.

Взагалі ж учасники і учасниці акції говорять, що хочуть нагадати суспільству, що їхні сини та доньки, чоловіки та жінки, онуки та онучки уже тривалий час знаходяться в російському полоні, а єдине, що вони прагнуть - повернути рідних додому. Відомо, що серед полонених і співробітники Нацполіції, прикордонники, військовослужбовці інших частин...

Без сліз неможливо слухати історії, які розповідають учасниці акції про своїх рідних.

Вони всі схожі. І не дивно - людей об'єднує спільне горе...

"Я чекаю на свого чоловіка, який з 20 травня 2022 року знаходиться в полоні. І зв'язку з ним зовсім ніякого, інформації ніякої. Знаємо, що подаються в списки на обміну. Але вся інформація про наших рідних від хлопців, які були обмінені. Я у травні дізналась, що мій чоловік живий. Все. Більше інформації ніякої. Такі акції потрібні, аби привернути увагу суспільства. Щоб не забували хлопців, наших захисників. Щоб пам'ятали всі, що є хлопці, яких треба витягати з пекла полону", - говорить дружина азовця Оксана.

Мати, яка виплакала всі очі, і яка понад усе ненавидить слово "тримайтесь". Адже говорить, що немає за що триматися.

"Мене звати Світлана, я мама полоненого азовця, який вийшов 18 травня із заводу «Азовсталь». І виконав цей наказ для збереження життя поранених. І для збереження життя цивільних, які теж переховувались в «Азовсталі». Багато інформації ми не знаємо. Тому що зв'язку з азовцями немає. Їм не можна ні листа передати, їм не можна посилку якусь передати. Ми не знаємо, чи живі хлопці. 6 травня був крайній обмін азовців. І мені просто подзвонили хлопці, сказали, що він знаходиться в Оленівці. Є інформація, що проти хлопців порушують кримінальні справи, за злочини яких вони не робили. Їм вироки виносять від 25 років до 28. Є випадки, де дають пожиттєво нашим хлопцям за те, що вони взагалі не робили. Я тільки знаю, що мій син теж засуджений" - говорить кременчужанка.

І тут же поруч дуже маленька учасниця акції - Ульяна. Вона народилась, коли її тато був в полоні. І ніколи не бачила найріднішу людину. Уже говорить слово "тато", але звертається при цьому до портрета.

"Мій чоловік в травні потрапив в полон, а в червні вона народилася. Він тільки знає, що вона є, але він її не бачив ще ні разу. Ми разом служили в Миколаєві в морській піхоті. І на момент повномасштабного вторгнення він був вже в Маріуполі. Ну я була в Миколаєві", - розповіла Вікторія, мама Ульяни.

А Владислава, яка чекає брата з полону, говорить, що найбільш гнітюче - то невідомість. Хоч силі духу і впевненості цій тендітній жінці вистачає.

"Коли говорять, що "хоч би повернулись живими", я завжди виправляю: вони повернуться обов'язково! Повернуться живими" - її слова.

Нагадаємо З Кременчука стартувала хода на Київ: родичі полонених звертаються за допомогою у визволенні їх рідних з російського полону

Світлана Павленко

Відео Микити Ліцкевича

Червень

Читайте ще