На фасаді полтавської школи №28 сьогодні відкрили меморіальну дошку загиблому на російсько-українській війні випускнику закладу, молодшому сержанту 72-ї окремої механізованої бригади імені Чорних Запорожців Сергію Брижаку. Згадки його рідних — у сюжеті.
Юлія Брижак, донька загиблого Сергія Брижака 28 школа — це рідна школа, де навчалася уся наша родина — мій тато, моя мама, дядько і я. І від сьогодні вона стане увічненням пам’яті про мого тата, про його любов до України, до нашої рідної землі, до нашого рідного міста. Я пишаюся своїм татом і усіма героями, які стали прикладом для наступних поколінь.
— На превеликий жаль, ще одна українська родина втратила чоловіка, батька, брата.
На фасаді полтавської школи № 28 відкрили меморіальну дошку. Вона присвячена військовослужбовцю Сергію Брижаку. Він загинув 24 січня цього року під час танкового обстрілу біля міста Вугледар на Донеччині. Воїн мав звання — молодший сержант.
Тарас Лелюх, знав загиблого Сергія Брижака Ось основні три його риси — це відданість, надійність й ініціативність. На нього можна було покластися в усьому абсолютно, все, за що він брався, все доводив до кінця, він завжди намагався зробити все ідеально. Найкраще. Не шкодував ні сил, ні ресурсів, ні часу. Для нього результат роботи завжди був головним.
Згадує про свого учня і перша вчителька загиблого Ірина Земелько.
Ірина Земелько, колишня вчителька історії Сергія Брижака, заступник директора Полтавської ЗОШ № 28 У розмові його однокласниця сказала, та Сергій — він же такий впевнений, він сказав, що все буде добре, ми переможемо. І ось ця впевненість його в тому, що він як людина, може все.
За словами Ірини Сергіївни, її учень залишив по собі чимало спогадів і вражень.
Ірина Земелько, колишня вчителька історії Сергія Брижака, заступник директора Полтавської ЗОШ № 28 Сергійко, ось він учень 4-Б класу, а потім Сергій приводить свою доньку у перший клас нашої школи, потім ми вчимо цю доньку, дуже гарна дитина. І так про Сергія відомості додаються, ось він такий. А потім Сергій — молодший сержант, він молодший сержант, але всі ми почули, яку він величезну роботу робив.
«Cергій зробив себе сам», — говорить про свого друга і родича Віктор Криворучко.
Віктор Криворучко, друг загиблого Сергія Брижака Батьки його вивчили, виховали, а далі він був дуже успішний бізнесмен. Все у нього було добре. Але коли почалася ця російйська навала з 2014 року він перший став на захист нашої країни. Тільки йому виповнилося 50 років — півстоліття людина прожила, здавалося б, тільки жити й жити. Але тут знову навала. І він першим очолив підрозділи, які пішли захищати нашу країну.
Встановлення меморіальної дошки — ініціатива однокласників,
щоб вшанувати пам’ять свого товариша, — говорить однокласник Сергія Брижака Олег Бєлоножко.
Олег Бєлоножко, однокласник загиблого Сергія Брижака Я пишаюся тим, що ми навчалися з такою великою людиною поруч стільки років. Він завжди був, ще з дитинства, стержневим хлопцем, впевненим в собі, користувався великою повагою і авторитетом серед однолітків. І коли в дорослому житті ми зустрічалися, він завжди був скромною людиною, і не розказував про себе і про свій героїзм майже нічого.
Сергій Брижак нагороджений медаллю «За хоробрість в бою» та нагрудним хрестом «Честь і Сила». За проявлену особисту мужність та героїзм, стійкість та рішучість при виконанні військового обов’язку в умовах, пов’язаних з ризиком для життя, під час заходів із забезпечення національної безпеки і оборони України, відсічі і стримування збройної агресії російських терористів представлений до присвоєння звання Герой України (посмертно).
