Таких конвертів було надруковано 15.
Вчора, 28 січня, відомий педагог Кременчука, Заслужений працівник народної освіти України та містянин, нагороджений почесним знаком «За заслуги перед містом» Іван Максак відсвяткував своє 80-річчя. Тож сьогодні його привітали його друзі та колеги, які запросили його до головного кременчуцького відділення Укрпошти. Там відбулося погашення конвертів, на яких і зображений Іван Юхимович.
Лауреат Полтавської обласної премії ім. А.С. Макаренка, лауреат міжнародного академічного рейтингу популярності та якості «Золота Фортуна»… Перелік досягнень Івана Максака можна перераховувати довго, адже за його плечима – величезний стаж.
Пан Максак приблизно 40 років працював директором професійно-технічного училища №5, який згодом було перейменовано у Кременчуцький професійний ліцей ім. А.С. Макаренка. Загалом у сфері освіти він працював приблизно 50 років, адже зайнявся цим одразу після повернення з армії. Він виховав тисячі учнів, які й зараз згадують керівника ліцею добрим словом.
Виховання в учнях людяності, гуманності – це одні з основних принципів,
якими керується Іван Юхимович. Про це розповіла випускниця ліцею, а згодом і колега Івана Максака – Тетяна Булат. Вона подарувала йому свої книги, а до привітань доєдналися й інші кременчужани – також ті, хто працював з Іваном Максаком багато років. Вони принесли на свято торт та кульки.
Ніколи не підвищував голос ні на дітей, ні на колег – уособлення спокою, справедливості та чесності – таким можна охарактеризувати Івана Максака. До нього дослухалися і діти, і дорослі.
Тетяна Булат створила дизайн конвертів, яких надрукували 15 штук. Про це розповів очільник кременчуцьких філателістів Володимир Скляр, який і зайнявся організацією заходу. Івану Максаку подарували майже всі, за виключенням декількох – вони відправляться у Краєзнавчий музей та до художньої галереї. «Винуватець свята» розповів, що подарує їх своїм дітям.
Сам Іван Максак сказав, що почувається ніяково і що отримав такий подарунок «авансом». Втім при ньому перерахували лише малу частину його досягнень, тож маємо сподівання, що це переконало його – на такий подарунок Іван Юхимович ще й як заслуговує.
Артем Кузьменко
