Інвалідний візок та поважний вік не заважають йому їздити Україною та збирати кошти на ЗСУ. У Полтаву завітав волонтер Григорій Янченко, якого у народі знають, як дядю Гришу з Херсону. Як пенсіонер працював в окупації, яким чином він пов’язаний з Полтавщиною та як нині чоловік допомагає нашим захисникам — дивіться у сюжеті Іванни Дімової.
У колонці звучать українські пісні, за плечима прапори, а на грудях вже відомий бренд — смугаста тільняшка. 76-річний волонтер Григорій Янченко зі всеукраїнським позивним «Дядя Гриша» приїхав до Полтави збирати гроші на підтримку ЗСУ. Розповідає: допомагати нашим захисникам він вирішив ще у 2014-му.
Григорій Янченко, волонтер Вперше ми поїхали до бійців на Чонгар, на Стрілкове, і там повезли їм теплі речі. Це був березень-місяць. Ми тоді ще не знали, що везти, для чого і чому. Потім почалася війна на Донбасі, то ми вже возили те, що їм потрібно було, по замовленню. Коли почалася повномасштабна війна, заявки поступали дуже великі. Тобто, мавіки, дрони, старлінки, генератори і так далі. Буржуйки. Тобто все, щоб знищувати нашого ворога.
Григорій Миколайович називає себе волонтером-одинаком.
Він об’їздив усі міста України, збираючи на нашу армію. Зізнається: за майже два роки війни військовим він передав близько 7 мільйонів гривень. Тепер місто на карті — Полтава. А до цього був Кременчук. Пригадує: колись навчався у Миргородському керамічному технікумі. А в обласному центрі його нагороджували. Тож з нашим містом у нього пов’язані приємні спогади.
Григорій Янченко, волонтер В одному місті люди видихаються. Приїжджаєш в інше місце — знову-таки починається нормально. І цих грошей вистачає. Але не повністю на те, що вони замовляють. Я на Херсонський напрямок відвіз два великих човни для наших бійців і на Донецький напрямок, на Харківський. Під моєю опікою зараз знаходяться декілька, як кажуть, підрозділів. Тому доводиться дуже і дуже багато працювати.
Понад 50 років свого життя Дядя Гриша прожив у Херсоні. Коли місто потрапило в окупацію, він не сидів склавши руки. А виїжджав на вулицю на кріслі колісному, вмикав Червону калину та гімн України і збирав гроші на фронт.
Григорій Янченко, волонтер Вони, чуючи українську музику, патріотичні пісні, мене вже зустрічали і донатили гроші. Вони підспівували, танцювали, раділи з того, що все ж таки, що хтось їх підтримує і надихає на те, що Україна буде завжди вільною та незалежною.
Так про безстрашного волонтера дізналася в інших областях. Відтоді пенсіонер став символом Херсонського спротиву.
Григорій Янченко, волонтер Кожного ранку ти виїжджаєш на свій маршрут і ти не розумієш: зможеш ти повернутися назад чи ні. Оце було найважче. Тому що тебе могли кожного дня забрати у підвал. А там катування. Це все перенести я не зміг би. Можливо, у свій вік це було б дуже складно.
Гостюватиме Дядя Гриша у Полтаві до 12 лютого.
