Нагороду передали синові загиблого воїна. Про це повідомили на сайті Хорольської міської ради 22 серпня.
Бойовий шлях Романа Левченка
Роман Левченко народився 23 грудня 1975 року. Воїн захищав Україну з 2014 року, за бойові подвиги він отримав нагрудний знак «Учасник АТО». На початку повномасштабного вторгнення воїн знову пішов на фронт, як досвідчений боєць.
Він боронив Україну на посаді водія-санітара медичного пункту 81-ої окремої аеромобільної бригади. Навесні військовослужбовець загинув під час бойового завдання. Ворожий снаряд влучив у евакуаційний бронетранспортер, де перебував воїн.
З 11 березня 2023 року рідні вважали захисника зниклим безвісти, проте пізніше отримали звістку про його загибель. З воїном попрощалися 4 листопада торік у Хоролі, його з почестями поховали на Алеї Слави міського центрального кладовища.
Указом Президента України 30 квітня захисника Романа Левченка посмертно нагородили орденом «За мужність» III ступеня.

Син загиблого захисника тримає в руках нагороду батька. Фото: Хорольська громада Нагадаємо, розвідника з Полтавщини посмертно
нагородили орденом «За мужність». Воїн Максим Кулинич народився 23 вересня 2001 року. Добровольцем пішов на війну. Спочатку воював у складі 71-ої окремої єгерської бригади Десантно-штурмових військ ЗСУ. Згодом його перевели до 93-ої окремої механізованої бригади. Воїн виконав свій військовий обов’язок до кінця.
Захисник воював на напрямку Бахмут-Соледар, де потім загинув. Тіло солдата тривалий час знаходилося на тимчасово окупованій території. Рідні та громада змогли попрощатися з Максимом Кулиничем 4 листопада.
Родині загиблого нацгвардійця передали орден «За мужність».
Воїн Олексій Шевченко народився 2 червня 1996 року у Пирятині. Упродовж 2002-2013 років здобував освіту в Пирятинському ліцеї. Паралельно навчався у Дитячо-юнацькій спортивній школі, здобував спортивні перемоги на змаганнях районного та обласного рівнів. У Черкаському національному університеті імені Богдана Хмельницького здобув фах вчителя фізичної культури.
У 2017 році Олексія Шевченка призвали на строкову військову службу до в/ч 3052 Національної гвардії України. Згодом перевівся на контракт.
У перший день повномасштабного вторгнення за власним бажанням став на захист України й продовжив службу в частині, де свого часу був строковиком.
Останній бій Олексій Шевченко прийняв 8 листопада. Молодий воїн загинув унаслідок мінометного обстрілу населеного пункту Вербове Пологівського району на Запоріжжі.
Загиблого оборонця Авдіївки з Полтавщини нагородили орденом «За мужність».
Дмитро Івахненко народився 18 січня 1995 року в селі Онішки. Після закінчення 9 класів місцевої школи продовжив навчання у Лубенському бухгалтерському коледжі. Згодом Дмитро Івахненко вступив до Полтавського аграрного університету, де здобув фах економіста.
З перших днів повномасштабного вторгнення Дмитра Івахненка мобілізували до війська. Воїн служив на Чернігівщині, а 20 січня 2024 року його військовий підрозділ перекинули до Авдіївки. Останнє бойове завдання захисник виконав з 4-го на 5-те лютого і відтоді вважався зниклим безвісти. В квітні його загибель підтвердили. З почестями поховали у рідному селі Онішки.