23 серпня у Кременчуці провели в останню путь захисника України Артема Скирду. Воїн був стрільцем санітаром першого мотопіхотного взводу.
За словами військового з позивним «Лиман», Артема призвали на службу 25 лютого 2022 року. Стрілець загинув у січні 2023 року під час бойового завдання біля Вугледара Донецької області.
— Він до останньої хвилини стояв на захисті Батьківщини, — каже Лиман.
Кременчуцька волонтерка Ірина Митрофанова розповідає, що познайомилась з Артемом під час Євромайдану. Надалі чоловік брав участь в антитерористичній операції у східній частині України.
«Ми пішли на війну, щоб не гинули наші діти»: медик Ірина Митрофанова отримала нагороду Народний Герой України
— Він був чесним, справедливим, нічого не боявся. Потім — 8 санітарна рота, найгарячіші точки. Бачились, спілкувались — він там був, рятував поранених. Завжди був за справедливість. Загинув по-геройськи: до останнього відстрілювався. Він дійсно Герой, — розповідає Ірина Митрофанова.
Кременчуцький волонтер Олександр Оловаренко також обороняв Україну у 2014-15 роках. Тоді він і познайомився з Артемом.
#людина із кременю Кіборг з позивним «Акбар» мріє взяти участь у звільненні Криму
— Одні з перших людей, які заїжджали в Іловайськ, виконували там бойові завдання. Там здружились, познайомились, а потім нас розкинуло по різних напрямках. Артем був стрільцем санітаром. На той час санітари виконували такі завдання: витягували людей прямо з окопів, з полів — прямо де вибухають міни, йде стрілянина. Виконував це на відмінно. Як людина — веселий, реготун, добра людина, відмінний друг. І патріот звісно, — каже Олександр.
Військовослужбовиця Альона Душенко говорить, що пам’ятатиме Артема як людину, яка «ніколи не стоїть осторонь»
— Людина дуже цілеспрямована, життєлюбна, весела, завжди з щирою посмішкою. Він був в душею компанії. Любив футбол, з друзями постійно грали на вихідних, бігом займався, хоча в нього були проблеми, і з колінами, і зі спиною. Завжди знаходив вільну хвилинку, щоб зустрітися з друзями, з родинами, зі своїми побратимами.
Альона згадує моменти з часів участі Артема в АТО.

— У 2014 році він без вагань став на захист країни. Вони в швидкому темпі навчання пройшли в Полтаві у восьмій санітарній роті. Їх одразу кинули на Іловайський напрямок. Хлопці, не боячись жодної хвилини, ринулися на окуповану територію.
Була домовленість з росіянами, що можна буде витягнути живих. Вони витягували і живих, і мертвих.
Навіть жартували, що у них була машина, на якій було написано «Путін ху*ло». Їм довелося замазувати напис, тому що на такій машині вони не заїдуть (на окуповану територію — ред.), а іншої у них немає. Навіть в таких важких ситуаціях він намагався жартувати, — розповідає військовослужбовиця.
У Артема залишилась мати та сестра. Панахиду за загиблим бійцем відслужили у Свято-Миколаївському соборі. Поховали воїна на Свіштовському кладовищі поряд з іншими українськими військовими.