Життя безтурботної американської молоді, стильні вбрання та антураж початку минулого століття. Вистава «Дебютантка» зібрала у Полтаві аншлаг. П’єсу за мотивами роману «По цей бік раю» поставили та самі ж зіграли молоді актори-аматори від творчого об’єднання «Літератури немає». Побували на прем’єрі наші журналісти.
— Ви мені подобаєтеся!
— Не треба…
— А ви ще й скромний!
У Полтаві представили виставу «Дебютантка» за мотивами роману Френсіса Скотта Фіцджеральда «По цей бік раю», опублікованого 1920 р. Це твір про емоційний стан покоління молоді так званої «епохи джазу», де досліджується тема кохання та пошуку себе в часи війни. Молоді актори-аматори показали глядачу окремий епізод з книги, — говорить режисер-сценарист Андрій Максименко.
Андрій Максименко, режисер-сценарист Сама історія про молоде покоління, яке застало війну, але на відміну від втраченого покоління, наприклад, Хемінгуея, вони не застали всі ці психологічно-емоційні складнощі. Вони бачили, як руйнується світ, але не брали участь в цій руйнації. І це, мені здається, близько до нашого часу.
«Дебютантка» — один з проектів молодіжного творчого об’єднання «Літератури немає».
Серед акторів та режисерів — полтавська молодь: студенти, аспіранти, журналісти, — говорить засновник проекту Михайло Мерсі. Він і автор тексту, і актор, і співрежисер вистави.
Михайло Мерсі, поет, режисер, актор Вистава в першу чергу про молодого хлопця, про такого собі ідеаліста-натхненника, якому трохи не вистачає впевненості. Він зустрічає таку ж саму серйозну в молодіжному плані дівчину і у них виникає дуже зворушливий роман.
— Майже всім подобається зі мною цілуватися.
— Поцілуйте мене ще раз, Розаліндо!
— Ні, моя цікавість вдовольнилась одним разом!
Михайло Мерсі, поет, режисер, актор Колектив — це студенти, яких я знайшов, яких я підібрав. Люди, які мають іскри в очах для того, щоб змінювати щось. Бо професійні актори… Я не професійний режисер, щоб працювати з професійними акторами, я прекрасно розумію, що вони мене просто не сприймають… А коли ти приходиш до таких самих запальних людей і кажеш: «Я хочу, щоб ти зіграв в цій виставі»…
— Чи хочеш, щоб життя було ланцюгом із флірту, де кожний чоловік — нова ланка.
— Авжеж!
Єлизавета Суліна, грає роль Розалінди Моя роль Розалінди, головна, про дівчину з високого світу, по суті доволі експресивна персонажка. Це короткий момент насолоди, повної краси, але це не значить, що все закінчується так, як нам хочеться. І насправді втрачене покоління дуже наближене до нашого, адже це письменники, які бачили війну, які ходили на фронт з молодого віку, але вони творили.
— Кажеш, темпераментний? Ти й в листах про нього так писав.
Молоді актори поєднали на полтавській сцені мистецтво з благодійністю: усі кошти від показу вони спрямували на підтримку ЗСУ — 29-ї ОМБр, яка боронить Часів Яр. Особливістю показу стало і те, що він був лише один. Зараз колектив вже готує наступну п’єсу, яку саме — поки що тримають інтригу.
