«Його харизма не залишала байдужим жодну людину, яка б його знала». Так говорять про загиблого військового Сергія Івка його близькі. Сьогодні на фасаді рідної 37-ї школи йому відкрили меморіальну дошку. Яким воїна закарбували у своїй пам’яті рідні — дізнавалася наша знімальна група.
— Чуєш, а у нас тут веселуха.
На кадрах — військові будні загиблого воїна Сергія Івка. Тут він усміхнений та з бойовим настроєм. На згадку про нього тепер не лише це, а й меморіальна дошка. Її відкрили на фасаді полтавської 37-ї школи, де навчався захисник. У руках сина загиблого військового Сергія Івка, одинадцятирічного Кості, посмертна нагорода батька — «За вірність народу України» І ступеня. Хлопець згадує, як проводив час із ним.
Костянтин, син загиблого військового Сергія Івка В дворі грали у футбол та каталися на мотоциклі. Він мені допомагав, коли мене ображали старші хлопці. Коли мені мама казала: «Їж менше солодкого», то він мені навпаки казав: «Їж більше».
Зі своїм чоловіком Сергієм Івком була знайома з шістнадцятирічного віку, — згадує його дружина Таміла. Понад двадцять років провели пліч-о-пліч,
— додає вона.
Таміла Івко, дружина загиблого військового Сергія Івка Все, що ми досягли, досягли разом. Чуйний, завжди перший йшов на допомогу. Любили його всі, від малого до старого. Діти обожнювали. Люди похилого віку завжди з ним любили спілкуватися, бо він міг спілкуватися на будь-яку тему.
«Він був не тільки однокласником, а й справжнім другом», — говорить про полеглого бійця його однокласниця Олена Біліченко.
Олена Біліченко, однокласниця загиблого військового Сергія Івка Навіть разом з Сергієм в 10-11 класі ходили до тренажерної зали. Мені здається, що на той момент саме його така самодисципліна, яка була завжди в ньому присутня, і змотивувала мене у свій час не покинути цю справу, а продовжувати далі, що я роблю і на сьогоднішній день.
Спокійний, проте харизматичний, він брав участь у всіх заходах школи, — пригадує однокласниця Сергія Івка Марина Фісун.
Марина Фісун, однокласниця загиблого військового Сергія Івка Він завжди був за правду, за справедливість, але в той же час ми могли спокійно втекти або він нас міг відпросити з уроків. Ми брали гітару, він відмінно співав і шли відпочивати до річки.
Війна застала Сергія Івка у місті Генічеськ, там чоловік працював. Три місяці він знаходився в окупації, а після повернення твердо вирішив — візьме зброю до рук. Відмовити його не міг ніхто, — згадують близькі.
Борис Волошко, близький родич загиблого військового Сергія Івка Сергія я знав все своє свідоме життя. Я можу з впевненістю сказати, що це добра, чуйна, світла людина. Його харизма не залишала байдужим жодну людину, яка б його знала
У листопаді 2023 року під обстрілами дронів Сергій Івко мав другий день народження. 10 лютого 2024 року під час виходу із завдання ворожою авіацією військового було поранено, його двічі реанімували по дорозі в Дніпро. Після трьох діб в лікарні 14 лютого 2024 року серце Сергія зупинилося.
