Загиблі військові 35-річний Максим Остяк та 25-річний Іван Наливайко — назавжди на фасаді рідного Ліцею №31. Сьогодні їм відкрили меморіальні дошки. Обидва були творчими. Максим грав у музичному гурті, Іван займався бальними танцями. Про їхні долі — у сюжеті знімальної групи.
— Коли ми прощаємося тут під час випускного вечора, ми випускникам обов’язково говоримо: «Приходьте до нас». І аж ніяк ми не очікували, що принаймні ці хлопці повернуться до нас своїми меморіальними дошками.
Дві меморіальні дошки — дві різні долі. Проте один фінал. Їх вбила росія. На фасаді Полтавського ліцею №31 відкрили дошки воїнам Максиму Остяку та Івану Наливайку. Обидва — випускники цього навчального закладу.
Марина Гарест, вчитель фізики загиблого воїна Максима Остяка Зірка Максима буде всім вам освітлювати шлях. Чому? Тому, що це та людина відкрити обійми для кожного. Це та дитина, яка могла запросити будь-кого, також вчителів, до себе додому.
Олена Нікітіна, класний керівник загиблого воїна Івана Наливайка Ваня завжди приносив атмосферу у клас радості і певних емоцій. Він був саме тим учнем, який завжди знаходився в центрі шкільного життя.
20 років тому Максим Остяк закінчив ліцей,
після здобув освіту у виші за фахом інженер-будівельник. Згодом переїхав до Києва. З перших днів брав участь у подіях Революції Гідності. Після Майдану заснував музичний гурт, записали альбом та виступали за кордоном. З початком війни пішов захищати нашу країну. Загинув на Харківщині 2022 року. Йому було 35. Нагороджений орденом «За мужність» III ступеня (посмертно). Згадує Максима його однокласник Ігор Ізотов. Спілкувався, каже, і після закінчення школи, у нього завжди була відвага, жага до життя та вміння генерувати ідеї.
Ігор Ізотов, однокласник загиблого воїна Максима Остяка Максим дійсно був в перших лавах і в перших рядах тих, хто захищав нашу свободу і незалежність. Він до мене звертався ще може 10 років тому і запитував, як зробити так, щоб у паспорті не було сторінки російською мовою.
«Звикнутись з тим, що сина немає — неможливо. На фотографіях він завжди усміхнений, повний сил», — говорить мама Максима Остяка.
Любов Олександрівна, мама загиблого воїна Максима Остяка Дуже багато і виступав, концерти були за кордоном, співав. Любив дуже Україну. У школі дуже гуморески любив, виступав, брав участь у всіх заходах. Був волонтером. Сам пішов на війну.
25-річний загиблий воїн Іван Наливайко був не менш творчим.
Закінчив ліцей в 2015 році. Потім навчався на хореографа, після цього і сам став викладати. 25 лютого 2022 року добровільно став на захист України. Служив на посаді стрільця. Воював на Харківщині, Сумщині, біля Бахмуту, за що у травні отримав відзнаку «Золотий хрест». Загинув 10 жовтня 2023 року на Донеччині.
«Я танцювала народні, а він бальні», — пригадує його дружина Олександра Наливайко. Тоді між ними і виник вогник кохання.
Олександра Наливайко, дружина загиблого воїна Івана Наливайка Так ми з ним познайомились, потім почали зустрічатися, одружилися. Він був самовпевнений, як і всі бальники, він впевнено йшов вперед. І впертий йшов до своєї мети.
Пригадує обох хлопців директор Ліцею №31 Наталія Положишник.
Наталія Положишник, директор Ліцею №31 Максим любив математику і англійську. Це не найпростіші уроки в школі, але зумів, навчаючись в школі, здобути навички організації і себе. З Іваном у нас було завжди пов’язане свято. Хай їх було не так багато, в основному були будні, але були свята. Свято було пов’язане з тим, як він красивий був і зачаровував нас своїм танцем.
Тепер на Ліцеї №31 п’ять меморіальних дощок. Усі вони — випускникам-загиблим воїнам. Вічна слава героям!
