Засніжена Каштанова Алея в обличчях наших захисників. Загиблих. У Полтаві у День Збройних Сил України відкрили Алею Героїв. На ній 180 конструкцій, на яких 360 портретів. На кожній — своя історія і невпинний біль. Про сьогоднішній день, який назавжди закарбується у пам’яті нашого міста — дивіться у сюжеті.
— День Збройних Сил України. Служити в українському війську, служити Україні — справа честі та життя.
— Слава Україні!
— Героям Слава!
— Запрошуємо провести панахиду за загиблими в боротьбі за незалежність, суверенітет та територіальну цілісність України. Щоб наші Герої знали, що ми у них є, а вони є у нас.
6 грудня 2024 рік — назавжди закарбується у пам’яті нашого міста. У Полтаві урочисто відкрили інформаційні щити про загиблих захисників, встановлені на Каштановій алеї в рамках проекту «Полтава пам’ятає Героїв». Після панахиди люди розходяться до своїх рідних. Загиблих у цій війні.
180 конструкцій, на яких 360 портретів наших захисників. На кожній — своя історія і невпинний біль.
— Дуже боляче, але ми пишаємося ним.
Серйозний, зосереджений на світлині, проте у житті усміхнений 43-річний захисник України Андрій Безпалко.
Тепер він дивиться на нас зі щита.
Тетяна Петреченко, мама загиблого захисника України Андрія Безпалка Він справжній чоловік, він на війну втік. Він говорить: «Я на війну пішов». Кажу: «Як?». Він: «Ну, ось так, я знав, що ти мене не відпустиш». Це був його свідомий вибір, це було його рішення, він вихований на подвигу свого дідуся, мого батька.
До щита доторкаються рідні, нібито Андрій знову повернеться. Живим.
Світлана Петрашенко, сестра загиблого захисника України Андрія Безпалка Взводний не хотів, щоб він туди їхав, Андрій настояв на тому, що буде виїжджати, тоді були масові обстріли. Там було дике пекло. Ніхто не хотів з хлопців виїжджати, сказав, що він поїде: «Хто як не я?». Кожне таке місце для нас — це місце пам’яті, хочеться доторкнутися. Враження, що ти приходиш сюди, а він тебе чекає.
Мужній, витривалий чоловік, а не хлопець, незважаючи на вік, — говорить бабуся загиблого захисника України Максима Краснокутського.
— Він ніколи не слухався. Вирішив сам захищати Україну.
Військовий пішов на війну, коли йому було всього 18.
Любов Іларіонівна, бабуся загиблого захисника України Максима Краснокутського
Я його змалечку доглядала і до садочку водила, і у школу. Це місце святе для мене, я тут недалечко живу і щодня буду приходити. На Затурине далеко, а тут поруч. Завжди квіти будуть свіжі. Завжди на мене буде дивитися своїм чистим поглядом. Люблячим.
Каштанова Алея цього дня сповнена сумом та відчаєм. Кожна історія на цих щитах особлива. Ще одна. Зазирає в очі своєму загиблому чоловіку, захиснику України Альона Філіпась. З Іваном, — говорить його жінка, одружилися у 2017 році. Пригадує: саме того дня він побажав терпіння, бо військовий. Був в АТО, мало з’являвся вдома.
Альона Філіпась, дружина загиблого захисника України Івана Банка Я його знаю з дитинства. Познайомилися у п’ятому класі, ми однокласники. А одружилися, коли нам було за 30, він мене любив з п’ятого класу. Це данина пам’яті, щоб люди, які тут будуть ходити, дивилися і знали в обличчя тих людей, тих Героїв, які стали в перші дні на захист їхнього життя.
Цього дня всі портрети воїнів освятили.
— У цей складний для нашої країни час ми чітко усвідомили, що сильна держава починається із сильної армії.
Загалом в рамках проєкту «Полтава пам’ятає Героїв» планують встановити 473 інформаційні стенди.
