Сьогодні у Свято-Успенському кафедральному соборі Православної Церкви України попрощалися іще з двома полеглими воїнами. Це 35-річний солдат Руслан Григоренко та 38-річний матрос Володимир Височин. Якими їх згадують близькі та знайомі — дивіться у сюжеті.
І знову сльози та море квітів біля Свято-Успенського собору у Полтаві. 18 грудня в останню дорогу прийшли провести двох захисників, які віддали своє життя за незалежність нашої країни. Один із них солдат Руслан Григоренко. Воїну на віки залишилося 35.
Володимир, друг родини загиблого воїна Руслана Григоренка Дуже молодий парень, дуже чуйний. Завжди на будь-яке прохання, я навіть не можу висловити, наскільки він був хорошим хлопцем. Навчався він у 12 школі, а потім в багатьох місцях працював, слюсарював.
У 2023 році Руслан став на захист нашої країни. Проходив службу на посаді інспектора прикордонної служби другої категорії. Але 9 грудня цього року воїн назавжди закрив свої очі — загинув під час виконання бойового завдання. Близькі пам’ятають його як справжнього патріота України.
Володимир, друг родини загиблого воїна Руслана Григоренка
Пішов по повістці, але завжди він відгукувався дуже тільки за Україну, тільки щоб здавати ворога. Коли отримав контузію, приїжджав у відпустку, але знову потім пішов. Був патріотом на всі 100 відсотків.
На щиті також повернувся сьогодні й матрос Володимир Височин. Йому назавжди залишиться 38 років. Захисник запам’ятався світлою та щасливою людиною, — каже його матір пані Марія.
Марія, матір полеглого бійця Володимира Височина Це ясне сонце, бо він завжди сміявся, його ніхто ніколи не бачив сумним. Це мій найкращий синочок. Він загинув за Батьківщину, він нас захищав.
15 жовтня 2024 року Володимир Височин був мобілізований на військову службу. Проходив її на посаді гранатометника 2-го відділення морської піхоти. Обірвалося життя воїна 11 грудня цього року при виконанні бойового завдання у Донецькій області.
Марія Кондратюк, подруга родини загиблого воїна Володимира Височина Чим займався? Він перевезеннями займався. Хліб, зерно, продукти. Він за першим покликом пішов воювати і захищати нас. Завдяки їм ми тут спимо спокійно.
