Полтава

Тіло зниклого безвісти воїна Полтавщини повернули для прощання

22 січ•Зміст

У Свято-Успенському соборі близькі та небайдужі полтавці провели оборонця в останню путь. Про це повідомили на сайті Полтавської міської ради 21 січня.

Після завдання у лютому 2024 року доля воїна лишалася невідомою. Тільки у січні цьогоріч за ДНК упізнали полеглого героя.

Прощання з воїном Володимиром Снітчуком. Фото: Свято-Успенський собор З Володимиром Снітчуком прощалися в Полтаві. У Кустово-Суходілці оборонця зустріли «живим коридором». Поховали захисника на Центральному кладовищі рідного села.

«Сьогодні той день, коли водночас і радість і біль. Наш побратим Володимир Снітчук нарешті повернувся з Авдіївки додому…. але на щиті. Ти був гарним чоловіком, люблячим батьком, відданим другом та талановитою особистістю. Саме таким і залишишся в наших серцях», – говорять побратими воїна зі штурмового загону «Одін».

Прощання з воїном Володимиром Снітчуком. Фото: Свято-Успенський собор Володимир Снітчук народився 28 січня 1972 року на Рівненщині, проте усе життя провів на Полтавщині. Воїн проживав у селі Кустолово-Суходілка Полтавського району.

Чоловік закінчив Чернігівський юридичний коледж,

отримав спеціальність юриста.

Оборонець працював у Машівській виправній колонії на керівній посаді, а у 2007 році вийшов на пенсію. У 2013 році працював у ТОВ «ФАРМКО». Захисник мав сина, доньку та онука.

У складі окремого штурмовому загону «ОДІН», брав участь у боях в Серебрянському лісі та Авдіївці. За відважність на полі бою захисника відзначили орденом «Золотий хрест».

Полеглий воїн «Січень». Фото: Свято-Успенський собор Донька «Січня» пише що її батькові судилося пройти бої на найтяжчих напрямках й десятки разів рятуватися від смерті.

Володимир Снітчук став на захист держави у перші дні повномасштабного вторгнення, воював у окремому штурмовому загоні «ОДІН», брав участь у боях в Серебрянському лісі та Авдіївці. За відважність на полі бою воїна відзначили орденом «Золотий хрест».

Володимир Снітчук. Фото з особистого архіву родини Після останнього завдання у лютому 2024 року доля воїна була невідомою. Тільки у 2025 році за ДНК упізнали полеглого героя:

«За цей рік помирала кожен свій день в очікуванні, в молитвах, в пошуках. Зараз це вмістилось в трьох словах.

А в реальності це літри пролитих сліз, гори паперів, десятки кабінетів, це десятки, можливо сотні випитих ліків. … Рік переглядів всіх каналів з пошуку військовополонених, загиблих. Це щоденний перегляд смертей. Якщо ще хтось вважає, що його русофобія недостатня. Можете хоча б день посидіти в таких групах. І почитати історії людей, які втратили найцінніше», – пише Дарія.

Світла пам’ять захиснику!

Згадаймо полеглих воїнів з ПолтавщиниНа 44-й день народження помер захисник Віктор Нечипоренко Воїн боронив Україну на фронті з початку повномасштабного вторгнення. 18 січня серце воїна зупинилося.

«Віктор був люблячим батьком, хорошим чоловіком, уважним сином та братом. Серед своїх побратимів та односельців користувався авторитетом. Мав багато друзів, які поважали та прислухалися до його думки. Завжди приходив на допомогу та виборював перемогу для усіх нас», – пишуть про воїна у громаді.

Євгеній Гнилосир поліг у бою на Запоріжжі. На другий день повномасштабного вторгнення він став на захист рідної Котелевської громади в складі місцевого військового підрозділу ТЦК. Згодом продовжив службу у бойовій військовій частині.

Сергій Кудін служив на посаді кулеметника стрілецького відділення стрілецької роти. Мав звання старшого солдата. Серце захисника зупинилося 18 січня в Лубнах.

Олександр Дешевий боронив Україну з першого дня повномасштабної війни. Його життя обірвалося на фронті. 24 лютого 2022 року воїн став до лав ЗСУ, служив на посаді механіка-радіотелефоніста.

Доля, Громада, Кустолове, Полтавка, рада

Читайте ще