Полтава

"Дуже позитивний, він як смайлик": у Кременчуці попрощалися з Захисником Ігорем Ігнатенком

Кременчук у скорботі – місто втратило ще одного захисника.

Сьогодні у Кременчуці відбулося прощання з Ігорем Ігнатенком – вірним сином України, який віддав своє життя у боротьбі за свободу та незалежність своєї країни. Він загинув 18 лютого 2025 року поблизу села Малі Щербаки на Запоріжжі, виконуючи бойове завдання.

До Міського палацу культури, де проходила церемонія прощання, прийшли рідні, друзі, колеги та всі, хто знав і поважав Ігоря.

"Солдат Ігнатенко Ігор Васильович народився 1973 року, навчався у загальноосвітній школі з села Садки, закінчив професійно-технічне училище №6, працював на Крюківському вагонобудівному заводі.

18 квітня 2023 року став до лав ЗСУ на посаду механік-водій механізованого відділення.

18 лютого 2025 року загинув у районі населеного пункту Малі Щербаки Васильківського району Запорізької області. У нього залишилися мати, донька та син. Вічна пам'ять загиблого герою!", – розповіла військовослужбовиця Любов Телятник.

Життя Ігоря було сповнене праці, дружби та безмежної відданості. Люди згадують його як доброго, світлого і завжди доброзичливого чоловіка,

який підтримував у найважчі моменти, був гарним чоловіком та надійним другом.

"Я познайомився з ним на вагонзаводі, працювали разом в одному колективі. Достатньо довго, десь років 10... Потім розійшлися хто куди. Він був дуже гарним чоловіком - веселим, життєрадісним.Завжди підтримував у будь-якій ситуації. Гумор у нього був специфічний, підбадьорював завжди. Гарний був козак...", - згадує його колега Юрій.

Вони підтримували зв’язок, особливо коли Ігор перебував на лікуванні після поранення. Жили поруч - зустрічалися, розмовляли.

"Це велике горе для родини Ігоря і для друзів", - додає він.

Ще один колега, Олександр, згадує Ігоря як людину, яка завжди готова була допомогти, підтримати та дати мудру пораду.

"Він багато в чому мене підтримував, підказував по роботі... Дуже хороша людина і дуже шкода, що загинув на цій війні", - каже він.

Ігор був тим, кого важко не любити — завжди з позитивом, з ямочками на щічках, що ще більше підкреслювали його добрий характер, любив риболовлю.

"Він як смайлик", — такими словами Лілія, яка дружила з Ігорем протягом 27 років, згадує цю яскраву особистість.

Лілія каже : "Дружили ми дуже багато з ним, давно дружили, знали, що він воює, він і приїздив сюди. Дуже позитивний, він як смайлик - у нього, це вічні ямочки на щічках. Цікавий, як чоловік, веселий. Душа - сорочка. Шкода, що такі люди пішли, тому що взагалі завжди з ним зустрічались і раді були цьому.

Відспівали Ігоря Ігнатенка у Свято-Миколаївському соборі.

Вічний спокій полеглий за Батьківщину знайде на Свіштовському кладовищі у меморіальному секторі почесних поховань Захисників і Захисниць України.

Світла пам’ять Герою! Його добро, щирість і відданість житимуть у серцях тих, хто його знав.

Валерія Макряшина

Фото Ігоря Борисевича

Садок, Культура, Свобода, Дружба, рада

Читайте ще