У неділю, 2 березня, в Кременчуцькому районному ТЦК та СП помер військовозобов’язаний Як учора повідомили у Полтавському ТЦК близько 10.20 поліція доставила 47-річного чоловіка. Після уточнення військово облікових даних він пройшов військово-лікарську комісію, яка визнала його придатним до військової служби. Чоловік лишився в ТЦК та СП, очікуючи відправлення до навчального центру. Близько 17.40 його стан здоров’я різко погіршився — чоловік зблід і втратив свідомість. Працівники ТЦК йому викликали швидку допомогу. Реанімаційні заходи результатів не дали й о 18.30 медики констатували смерть. На місце події викликали слідчо-оперативну групу. Слідчі порушень в роботі ТЦК та СП не виявили, заходи фізичного впливу не застосовувались, травм у померлого громадянина немає. За даними медиків помер він від гострої серцевої недостатності. Керівництво ТЦК призначило службове розслідування для з’ясування усіх передумов та обставин події. Слідчі дії тривають.
На цю трагедію відреагувала старша сестра померлого Олена Подоляка, яка виклала у Facebook свій біль та обурення діями лікарів ВЛК та посадовців ТЦК.
— 2.03.2025 року зранку забрали мого брата працівники ТЦК в селі Омельник Кременчуцького району, де він постійно мешкав. А вже ввечері я дізналась від сторонніх людей про те, що він вже у морзі 4-ї лікарні міста Кременчука. Цей пост не заради співчуття, не про біль втрати, а про те, що відбувається у нас в Україні загалом. Жив собі чоловік своє життя, навіть можна сказати, що доживав… Досить відома особа в місцевих та районних органах Кременчуцької поліції… У свої 47 років він виглядав як 74 річний дід, то від непутящого життя, - розповіла пані Олена.
Вона зауважила, що мова не про смерть, адже «це рано чи пізно неминуче», а про відношення до людини.
— В один прекрасний момент працівники ТЦК разом з поліцією вирішили, що він може бути чудовою заміною дітям, які захищають Україну. ВЛК швидко, як це роблять загалом прописало «придатний». Мені не потрібні деталі, що саме сталося з моїм молодшим братом в ТЦК, бо я добре знаю його з самого народження та його життєвий шлях….
Душу рве інше. В нашій родині воюють два молоді хлопці, дві дитини однієї матері. Один вже три роки, за його плечима Соледар, Покровськ, Суми, Суджа (росія). Другий — штурмова бригада «Лють». Тж про війну знаю не з інтернету. Хлопці гинуть бригадами, є велика потрібність в заміні, але… Так от питання, що ж це за сутності такі працюють у ВЛК та ТЦК? Визнати людину придатною з психічними вадами від алкогольної залежності, доживаючого свої дні (дихаючого, так би мовити «на ладан») ПРИДАТНИМ!!! — задає сестра померлого риторичне питання тим,
хто приймав таке рішення.
Вона вважає, що вірогідно для ТЦК її брат був лише «плюсиком» до виконання плану та зарплати, а також висловлює свої міркування щодо можливих зловживань з боку посадовців та обурюється їхньою бездушністю.
— Розриває питання — а як же чиїсь діти, що воюють, ХТО їм прикриє спину в бою, ХТО їх замінить на ротацію??? ПРОСТО КРИК… Брата я поховаю, як звичайну людину, бо він мій брат не дивлячись ні на що, ми діти одних батьків. Люди, не мовчіть. Бо не тільки орки вбивають ваших дітей, — написала пані Олена.
Вона додала, що станом на 22.30 3-го березня не отримала від працівників ТЦК та поліції офіційного повідомлення про смерть свого брата під час так званого «оновлення даних».
— І в морзі оглянути тіло мені (рідній сестрі) відмовили без пояснень, — резюмувала Олена Подоляка.
Вона виклала у мережі лікарське свідоцтво про смерть свого брата.
