Присвятив роботі все життя, до останнього дня був на робочому місці. Бо мав невичерпну жагу до медицини. А ще оптиміст, життєлюб, справжній профі, медик з великої літери, — так кажуть колеги та учні про видатного лікаря оториноларинголога, головного ринолога України, професора, багаторічного завідувача кафедри оториноларингології Полтавського медичного університету Сергія Безшапочного.
Олексій Джіров, учень та колега лікаря оториноларинголога Сергія Безшапочного:
Його основне кредо було таке в його навчанні: якщо ти хочеш бути здоровим, завжди дихай носом, я завжди це згадувати буду. Він завжди міг подарувати нам позитивний настрій, веселий. Він завжди боровся за те, щоб нас не скорочували, а називали повністю: оториноларингологи, а не отоларингологи. Тому у нас і кафедра називається «Оториноларингології».
Фактично кожен лікар-отоларинголог Полтавщини — це його школа, — говорять колеги. Народився Сергій Безшапочний 26 листопада 1946 р. у Полтаві. З 1984 року очолював кафедру ЛОР — захворювань Полтавського медуніверситету. Автор близько 400 наукових праць, підручників,
винахідник, розробник ендоскопічних методів діагностики та малотравматичних функціональних методів лікування захворювань порожнини носа і навколоносових пазух. Розробник інструментів для пластики кісток зовнішнього носа. 11 березня 2025 року у Полтаві на 79 році видатний медик відійшов у вічність. 13 березня місто проводжало його в останню путь. Скільком людям допоміг Сергій Борисович — не перелічити, — згадують його колеги та пацієнти, які прийшли на панахиду.
Володимир Костенко, друг професора Сергія Безшапочного:
Він вилікував мені сина. В 6 років, у нього аденоїди, йому вже призначили операцію і ми прийшли на консультацію і він сказав: кому бити зад? Цьому малому чи вам-батькам? Малий перелякався каже: ні, батьків бити не треба! Він тоді каже: будемо лікуватися. І він вилікував. Зараз син у мене футболіст, він грає за львівські «Карпати». Я завдячую, бо, якби Сергій Борисович не вилікував, то, мабуть, його карєра в великому спорті і не склалася б.
Микола Пономаренко, колишній завідувач ЛОР-відділенням Полтавської обласної лікарні ім. М.В. Скліфосовського:
Я знав його більше 40 років. Коли він взяв керівництво кафедри в свої руки, кафедра змінила свій статус. Це були курси, тепер вона стала кафедрою. Потужний був адміністратор, талановитий лікар і організатор. Зумів біля себе згуртувати той колектив, який поніс славу Полтавцям і дав можливості зміцнити життя і здоров’я багатьом полтавцям.
Крім медицини, лікар Безшапочний обожнював творчість, — говорить його дружина Людмила та показує світлину зі збірки його поезій.
Людмила Семенівна, вдова лікаря оториноларинголога Сергія Безшапочного:
І писав вірші, і писав наукові роботи, його знали в усьому світі. І Америка, і Англія, Франція, Німеччина, Італія, і Японія і Киргізія. І так далі. А скільки ви разом прожили? 54 роки.
Поховали видатного українського лікаря, професора Сергія Безшапочного на Центральному міському кладовищі.
